40

Бідна міс Вотерс ще довго не могла заснути, згадуючи кожне слово подруги. Та й як тут заснути! На неї відразу навалилося стільки нового і невідомого ще їй, що вона страшилася свого майбутнього. З одного боку її розпирало від цікавості, як виглядала чоловіча гідність, яка, за словами подруги, була великою, товстою і дуже звабливою. Беккі ще називала його фалосом. З іншого боку, вона відчувала жах, від згадки, що і з нею колись це станеться. Адже Беккі було трохи боляче, коли він вперше в неї увійшов. Однак потім вона отримала багато задоволення і насолоди. Лілі ніяк не могла позбутися думок, що кружляли в її голові. Вона крутилася з боку на бік, намагаючись заснути, але сон ніяк не бажав до неї прийти. Тому вона встала з ліжка і тихенько вийшла з кімнати, щоб не розбудити подругу, котра спала солодко. Зійшовши вниз по сходах, Лілі попрямувала на кухню попити води. Дівчина почула якісь звуки, що доносилися з кухні. Вона тихо увійшла туди. Там було страшенно темно, але не повністю, тому що місяць світив прямо на підлогу, на якому міс Вотерс побачила двох людей. Це були кучер і її покоївка Кора. Вони важко дихали і про щось шепотілися. Несподівано для Лілі кучер стягнув з Кори плаття по пояс, цілуючи її груди. Дівчина від насолоди облизувала губи, важко дихаючи. Кучер стягнув з себе штани, залишившись в одній сорочці, що доходила йому до колін, і запустив свої руки служниці під плаття. Від його дотиків вона почала стогнати і шепотіти: «Так, так, милий, давай! Я хочу тебе". Кучер навалився на неї і притулився до неї дуже близько, а потім почав швидко і смішно, як здалося Лілі, рухатися. І ці дії приносили обом величезне задоволення. Вони задихалися від цього, а покоївка притому голосно стогнала. Через її гучний стогін хтось міг прийти на кухню і застати не тільки їх, але і Лілі. Злякавшись цього, вона тихенько втекла звідси геть.

Міс Вотерс бродила босоніж по дому, розгублена через те, що побачила хвилину назад. Вона намагалася з усіх сил не думати про ту любовну сцену, але виходило це в неї погано. Образи коханців крутилися перед її очима, а їх стони все ще вчувалися в її вухах. Ідучи повз кімнату леді Бейлі, Лілі помітила, як звідти вийшов Теренс, цілуючи її бабусю пристрасно в губи. Потім дворецький пішов. Графиня збиралася вже закрити двері, як побачила свою внучку в темному кутку. Вона спочатку злякалася, але потім швидко прийшла в себе, запитавши дівчину:

- Ти все бачила?

Та мовчала. Леді Бейлі затягла її в свою кімнату, закривши двері. Дівчина побачила, що ліжко бабусі було дуже зім'яте, і зрозуміла, чим вона тут займалася з Теренсом. Вона сіла в крісло, жінка зробила те ж саме.

- Бабусю, як ви могли? - докоряла Лілі леді Матильді обурено. - Ви ж вдова!

- Лілі, ти розумна дівчина, - почала вона, - і все зрозумієш.

- Як я можу це зрозуміти? - бушувала та. - Самі мене повчаєте не лишатися наодинці з чоловіками, а самі, що робите? Це ж великий гріх!

- Лілі, любити - це не гріх! - Леді Матильда зручно оперлася на спинку стільця. - Гріх - це, коли тебе силою видають заміж і не питають: хочеш ти цього чи ні. Гріх - це, коли твій чоловік ґвалтує тебе в першу шлюбну ніч і в усі інші ночі теж, бо так велить великий Всевишній. І в суспільстві це вважається виконанням подружніх обов'язків, це нормальне явище для всіх!

Матильда розридалася. Лілі було боляче дивитися, як по змученому жіночому обличчю текли сльози. Вона хотіла її обійняти, але бабуся зупинила її рукою, даючи їй зрозуміти, щоб вона цього не робила.

- Знаєш, як я ридала після першої шлюбної ночі в той час, як мій чоловік солодко спав після того, як виконав свій обов’язок чоловіка – позбавлення нареченої цноти! Мені тоді жити не хотілося, так мені було гидко від того, що сталося зі мною. І мені не було навіть кому виплакатися, кому пожалітися. Мій розум розумів, що так в суспільстві прийнято, що так багато жінок живуть, але ось, серце не хотіло цього приймати, опиралася цьому, що було йому сили. Моєму серцю хотілося любові, хотілося бути коханою і любити натомість безмірно, невтомно і без жалю.

Лілі сиділа і тихо плакала, разом з бабусею, яка виливала перед нею свою душу, свою накопичену за стільки років біль, яка, здавалося, і не зменшилася, що не притупилася часом. А ще кажуть, що час лікує! Брехня все!

- Тому ви не хочете, щоб я виходила заміж за його світлість без любові? - запитала дівчина.

- Так, саме тому. Я не хочу, щоб і ти зазнала того жаху і кошмару, які довелося мені пережити. Ти надто красива для такого. І я тебе дуже люблю, щоб дозволити над тобою таке варварство і насильство. Займатися любов'ю треба тільки по любові з коханим тобі чоловіком, ти розумієш?

Лілі кивнула, трохи почервонівши від таких інтимних слів.

- Мила, пообіцяй мені одну річ, - звернулася леді Матильда до внучки.

- Яку?

- Спершу пообіцяй.

- Обіцяю, бабуся.

- Пообіцяй, що ти віддашся тільки тому чоловікові, якого будеш любити всією душею, кожною клітинкою свого тіла.

- Так, обіцяю, бабуся, - погодилася Лілі, обнявши бабусю міцно-міцно.

- Я хочу, щоб ти була щаслива, дитино.

- А ви любите Теренса? - задала Лілі те, що її цікавило найбільше.

- Так, шалено.

- А він вас?

- Він мене теж любить. Ми з ним дуже щасливі, хоча і ніколи узи шлюбу не з'єднають нас. Зате узи любові нас з'єднали разом навіки уже давно. Хоча важко весь час ховати свої почуття перед іншими, коли хочеться на весь світ кричати, що я люблю таку прекрасну людину. Для мене Теренс став чоловіком, а я йому дружиною, коли ми вперше усамітнилися в моїй кімнаті. І там я можу поділитися з Теренсом всім, що мене турбує, відкрити йому своє серце і отримати натомість багато-багато любові.