34

- Але я ще не закінчив ..., - почав він, зупинившись, але все ще утримуючи Лілі рукою за лікоть. - Може, ми продовжимо цю розмову десь в більш зручному місці і бажано без зайвих свідків? Мені так багато треба вам розповісти про мої почуття до вас, міс Лілі.

- Не треба такої фамільярності, містере Берклі, - грубо і холодно відповіла Лілі. - Для вас я тільки міс Вотерс. Не забувайте про це. І я вважаю, що наша розмова закінчена. І не намагайтеся знову зі мною про це заговорити, інакше я поскаржуся на вас моєму дядечку, графу Бейлі.

- Фі! Це негарно вплутувати в амурні справи дядечка! Та до того ж, вашому дядечкові зараз не до вас, його любої небоги.

- Що ви хочете цим сказати? - обурилася Лілі його нахабством.

- А то, моя мила спокуснице, що ваш дорогий і любимий дядечко зараз зайнятий важливішими чоловічими справами, які доставляють йому чимало задоволення.

- Я вам не мила і тим більше не спокусниця, лорде Берклі! - страшно обурилася його словами Лілі.

- Ще й як спокусниця! Адже щоб спокусити власного дядька потрібно володіти воістину високими здібностями зваблення. Хоча якщо врахувати, хто ваш дядько, то вам не довелося його довго зваблювати!

- Ви ... Ви ... - дівчина намагалася знайти підходящі слова, щоб відповісти цьому мерзотнику, але вона ніяк не могла підібрати достойне  слівце, тому вона просто вирвала свою руку із цупких пальців лорда Берклі і, обдарувавши його холодним поглядом, повним презирства, залишила його стояти на самоті в центрі бальної зали. Під пильні погляди присутніх гостей вона з високо піднятою головою вийшла з цього задушливого приміщення. Палаючи від люті, вона попрямувала в дамську кімнату. Її душили сльози, але вона дозволила собі заплакати, тільки опинившись всередині кімнати.

Цю сцену бачила і леді Бейлі, і тому вона пішла за онучкою слідом. Коли жінка увійшла в дамську кімнату, то побачила, як та гірко ридала на пуфику.

- Дівчинко моя, що тобі сказав цей мерзотник? - запитала леді Бейлі внучку, обіймаючи її і втішаючи.

- Він мені такі гидоти наговорив, бабусю, - відповіла та крізь сльози. - Він хотів, щоб я з ним зустрілася наодинці, але я йому сказала, щоб навіть на таке не сподівався.

- Не плач, моя мила. Ти все правильно сказала. А якщо він до тебе ще пристане з такою пропозицією, то звертайся прямо до мене. Я знаю, як втихомирити цього гульвісу.

- Чому він зі мною так поводився, бабусю? Адже я йому не давала жодних підстав для цього. Я не є якась кокетка. Я з ним не фліртувала, не усміхалася йому звабливо, як це повинні робити дівчата легкої поведінки. Бабусю, я ж навіть не знаю, як фліртувати. А про зваблення я взагалі мовчу. То чому він собі таке дозволив? Чому він вирішив, що зі мною можна так поводитися? Я ж йому не дала жодної підстави на це.

- Мила моя, іноді для того аби звабити чоловіка – не потрібно нічого робити. Треба просто бути такою сліпуче красивою і звабливою, якою є ти. Чоловікам, на зразок цього Берклі, не потрібні ніякі приводи! Вони роблять, що їм заманеться! І ти занадто гарна, онучко, для цього брудного світу! Ось він і собі дозволив трохи зайвого по відношенню до тебе. Твоя неймовірна краса просто запаморочила йому голову так само, як і багатьом іншим у цій залі. Я ж помітила, що і іншим джентльменам ти запаморочила їм їхні голови. Скільки кавалерів тобі зізналося цього вечора в коханні? А скільки пропозицій руки і серця ти уже отримала?

- П'ять, не рахуючи лорда Берклі, - без сліз відповіла Лілі, - тому що цей негідник намагався мене затягнути не під вінець, а в якесь відокремлене місце без свідків. Я тільки злегка здогадуюся, про що він хотів там зі мною поговорити.

- Ото мерзотник! - бушувала леді Бейлі.

- Чому вони думають, що мені подобаються всі їхні солодкі і лестиві дифірамби? Чому, бабусю? Я випадково почула розмову служниць. Одна з них говорила, що всі красиві дівчата легкодоступні. Що значить легкодоступні, бабусю?

- Ну це…

- Я так розумію, що вони готові лягти в ліжко з будь-яким чоловіком ще до весілля. Я правильно думаю?

Леді Бейлі мовчала.

- Онучка, так вважають тільки погано виховані люди.

- Бабусю, а ви не думаєте про мене так само, як вони про мене?

- Звичайно, ні, мила моя.

- А дядечко Грегор?

- Звичайно що ні, мила. Як ти можеш так низько думати про нас?

- Просто ви мене ще не знаєте добре. Адже я стільки років жила не з вами.

- Дівчинка моя, я і твій дядечко, ми - тобі найближчі люди. І ми тебе любимо, якою б ти не була. Але ми також знаємо, що ти найдобріша і найщиріша дівчина в світі. Ти така чиста і наївна, що мені здається, ти досі не знаєш про ті речі ... Ну, про те, що відбувається між чоловіком і дружиною після весілля.

- Так, не знаю. Проте чула дещо з чуток, - сором'язливо опустила Лілі очі вниз.

- І нема чого тобі це знати наперед. Твій чоловік тобі все сам покаже свого часу. Головне, не дозволяй нікому з твоїх кавалерів нічого зайвого і все буде прекрасно.

- Бабусю, скажіть мені, що належить до того зайвого, забороненого.

- Ох! - важко зітхнула леді Бейлі, зрозумівши, що їй треба було раніше поговорити з дівчиною про такі делікатні речі. - По-перше, не дозволяй себе цілувати ні в щічку, ні в губи. По-друге, не дозволяй всілякі дотики до себе, особливо до грудей. Знаю, що багато сучасних дівчат-кокеток все це дозволяють своїм кавалерам, вважаючи це прийнятним. Але це непристойно і великий гріх. І до того ж всі ці дії можуть призвести до найгіршого, тобто до того, чим займаються чоловік і дружина. І ти ж розумієш, що це веде до втрати невинності. А без цноти ніякий порядний чоловік тебе не візьме заміж!