33

Виявилося, що містер Монінг був зразковим батьком і чоловіком. Все життя вичавлював з працівників все, що міг, знущався над ними, іноді недоплачував їм гроші, щоб більше доходу принести в сімейну скарбницю. Коли діти підросли, то він віддав їх вчитися в найкращі коледжі, щоб з них зробили вчених людей. Але вони виявилися невдячними ледарями. Його сини погано вчилися, тільки гуляли і витрачали гроші батька, отримані від нього нібито на книги. Якось з горем навпіл вони вивчилися і закінчили навчальні заклади. Батько їх прилаштував на кращі місця. Один потрапив в міністерство, інший в гарну адвокатську контору, а останнього молодшого сина він залишив біля себе на фабриці. Але виявилося, що всі троє були ні на що не здатні, свою роботу вони виконували погано, вечорами вони тільки гуляли, пили, та з дівками водилися. Потім всі троє стали грати в карти, але, як завжди, ні на що не придатні, стали програвати.

- Якби вони зупинилися тоді, - сумно зітхав герцог. - Але не так-то було!

Звідусіль йому почали надсилати розписки про борги його синів і він повинен був їх сплачувати. І він сплачував їх до тих пір, поки у нього були гроші. Але одного разу його фабрика розорилася через борги і її продали з молотка. Так герцог Монінг залишився біля розбитого корита. Його сини знайшли собі багатих дур і одружилися з ними, забезпечивши собі спокійне і багате життя. У них народилися діти, але онуки зрідка приїжджають до старого, хворого і бідного дідуся. А сини і то зовсім не відвідують старого. Напевно, навіть на його похорон не приїдуть!

Леді Бейлі дуже засмутила розповідь герцога Монінга. Їй стало дуже шкода його. Які все-таки бувають невдячні діти! Як добре, що її син Грегор не був таким, як сини старого герцога. Він хоч і був ловеласом, але свою матір він поважав, любив і завжди її опікав. І після смерті батька продовжив успішно вести справи, розпочаті покійним графом Бейлі.

- Можна вас запросити до танцю? - запитав герцог.

- Так, мілорде, звичайно, - погодилася леді Бейлі.

Герцог Монінг повів леді до танцюючих пар. Там леді Бейлі побачила, як лорд Берклі танцював з її онукою.

- Міс Вотерс, ви знаєте, що ваша краса - це рідкісна квітка, яка квітне раз в житті? - звернувся лорд Берклі до дівчини.

- Так, знаю, - мовила байдуже Лілі, звикнувши вже до такої настирливої, чоловічої уваги, від чого у неї  серце калатало спокійно і розмірено від таких палких слів. - Мені це всі говорять.

- Не сумніваюся. - Лорд Берклі подивився на Лілі гарячим і пристрасним поглядом, від якого будь-яка інша дівчина відразу б розтанула під таким напором пристрасті.

- Чого ви так дивитесь на мене, мілорде? - запитала Лілі холодно і апатично.

- Милуюсь вами, міс Вотерс. Ви мені дозволите, хоча б це?

- Та чому б і ні. Будь ласка, милуйтеся. Мені не шкода. Адже я все одно не змогла б вам заборонити це робити так само, як і іншим джентльменам, що дозволяють такі вольності в ставленні до мене. Але на більше я їм заборонила розраховувати. І вам, лорде, не варто розраховувати на мою прихильність. - Останні слова Лілі сказала ще холодніше, ніж раніше.

Лорд Берклі дуже здивувався її поведінкою, але не подав виду. Ще жодна дівчина не встояла перед його чоловічими чарами. А ця не те, що не розтанула, вона просто їх не помітила, поки він їй прямо в обличчя про це не сказав. І що він отримав? Грубу відмову! І від кого? Від якогось дівчиська! Треба, правда, сказати, що дівчисько це соковите і чарівне, немов райський заборонений плід, який так і хочеться зірвати і спробувати на смак! Він їхав сюди в надії, що спокусить племінницю Бейлі, його старого ворога. Лорд Берклі мріяв позбавити невинності цю лялечку прямо в одному з темних коридорів маєтку Бейлі. Але, звичайно, і коридори маєтку Керрінгтона цілком зійдуть для такої мети! Він насолоджувався, роблячи це з багатьма вихованими леді в їх же будинках під носом їх же батьків. Лорд Берклі так бажав, танцюючи з племінницею графа Бейлі,  вивести її із залу і приперти до стінки якоїсь-небудь темної комори. А потім опустити ліф її сукні і впитися губами в її соковиті і стиглі груди, які непристойно випиналися з її ліфа, відкриваючи йому напоказ всю цю ласу красу і принаду весь вечір. Після його палких і гарячих поцілунків ця крихітка не змогла б заборонити йому задерти спідниці своєї сукні і позбавити її цноти. Він мало не облизав язиком пересохлі губи, уявляючи собі, як буде входити в її гаряче лоно, а потім всі ті пристрасні поштовхи і її солодкий стогін, і його ім'я, вимовлене цією маленькою розпусницею в пориві екстазу, який він їй подарує так благодушно і щедро.

- Містере Берклі, танець вже закінчився, - почув він її холодний голос, відразу спустившись з небес на землю.

Всі пари вже покинули центр залу, тільки Лілі і лорд Берклі все ще повільно крутилися в танці, хоча музика вже не звучала.