29

Маркіза Локвелл стояла в дверях вітальні леді Палм. Вона оглядалася по сторонах, сподіваючись побачити графа Бейлі. Грейс прийшла сюди зі своїм чоловіком, маркізом Локвеллом, який залишив її, щоб привітатися зі своїми компаньйонами по бізнесу і поговорити трохи про справи. Дружина маркіза сказала, що у неї мігрень, тому вона покинула його, щоб де-небудь сісти. Таким способом маркіза позбулася чоловіка на тривалий час. Їй не хотілося весь вечір слухати розмови про векселі, відсотки і інші нецікаві для неї нісенітниці. Жінка намагалася щось дізнатися про графа Бейлі, не викликаючи підозри у світських пліткарів. Дізнавшись, що його світлість з'явився на цю звану вечерю в числі перших і вже досяг успіху в залицянні до господині будинку, Грейс сильно розлютилася, але, взявши себе в руки, змусила себе заспокоїтися. Зваживши все гарненько, вона вирішила закрутити сьогодні голову лорду Берклі. Раз вже граф Бейлі дав їй відставку так швидко, то вона йому помститься за таке нехтування нею.

Лорд Берклі був тридцятирічним джентльменом без титулу і статків, проте таким красунчиком, що тільки одне його чарівне лице і божественне тіло перекривали останні його два недоліки. А ще він був великим ворогом графа Бейлі. Адже тільки його світлість заважав йому отримати неофіційний титул першого спокусника Лондона. Поки цей титул належав графу, лорд Берклі не міг спокійно спати і він дуже хотів його отримати. Але особливо того злив той факт, що Грегор був сином такої відомої людини, як покійний Едвард, граф Бейлі. А ще більше його дратувало те, що після його смерті саме Грегор став наступним королем пекельних утіх. Цей титул йому ніколи не дістанеться, поки ним володіє граф. І це дуже дратувало бідолаху.

Маркіза Локвелл вибрала лорда Берклі не дарма. Вона розуміла, наскільки він ненавидів графа і бажав його позлити будь-яким способом. Звичайно, лорду Берклі вже було відомо про її любовний зв'язок з графом. Він один з перших завжди дізнавався про такі пікантні речі. І тому з радістю залицятиметься до неї, щоб підмочити репутацію графа. Він буде в кожному клубі і гральному будинку потім розпускати плітки про те, що вона, маркіза Локвелл, вважала кращим його, а не графа Бейлі в статусі коханця, що граф Бейлі, - в порівнянні з ним, з лордом Берклі, - тьмяна тінь.

І справді лорд Берклі подумав саме про це, коли маркіза Локвелл підморгнула йому спокусливо очима, даючи йому зрозуміти, що вона не проти з ним пограти. Той схопився за цей шанс зганьбити графа Бейлі, відбивши у того коханку, з превеликим задоволенням. Адже він ще не знав, що граф першим кинув маркізу. Лорд Берклі також був злий на графа за те, що графиня Палм кинула його першою, повідомивши всьому Лондону, що закохалася в графа Бейлі.

Господиня будинку, леді Палм, була дуже красивою вдовою графа Палма, дідка, який помер від насолоди в ліжку зі своєю тридцяти дворічною дружиною. Діді, леді Палм славилася своїм шикарним волоссям і чарівною, привабливою посмішкою, на яку спокусилися багато джентльменів, але лише двом чоловікам вдалося по-справжньому закрутити їй голову, яких вона любила всім серцем. Першим був барон Баррет, який, на жаль, поїхав до Індії, кинувши її з розбитим серцем. А другим був граф Бейлі, якого графиня вже давно мріяла затягти у своє ліжко.

Весь останній тиждень вона намагалася зачарувати графа. І ось тільки цього вечора їй нарешті вдалося притиснути його до стінки, пристрасно обпалюючи його поцілунками.

- Діді, кішечка! - бурмотів Грегор від задоволення, лапаючи вульгарно груди леді Палм, яка стискала в цей час його м’язисті сідниці. - Солодка моя, лялечко!

- Так, Грегоре, так! - муркотіла жінка від насолоди. - Сьогодні вночі приходь до мене. Я буду чекати, котику.

Поправивши зачіску, леді Палм пішла до гостей, залишивши чоловіка в коридорі.

- Леді Палм, ви сьогодні чарівно виглядаєте, - розсипався в компліментах лорд Берклі, зустрівши господиню будинку, що вийшла з темного коридору.

Він, звичайно, здогадався відразу, що вона там робила, адже і йому не раз доводилося стискати її в темних закутках її дому.

- Дозвольте поцілувати вам ручку, леді Палм, - попросив він даму.

Діді простягнула йому руку для поцілунку.

- Ви знайомі з маркізою Локвелл? - запитав лорд Берклі, цілуючи руку колишньої коханки. - Ні? Тоді дозвольте мені представити дружину маркіза Локвелла.

- Рада вас бачити в моєму домі, ваша світлість. Знайомі лорда Берклі і мої знайомі. Ви тепер завжди бажана гостя в моєму домі.

- Спасибі, леді Палм, - подякувала їй Грейс. - Лорд Берклі багато про вас розповідав.

- Ваша світлість, ви не бачили графа Бейлі? - запитав аж надто люб'язно лорд. - Мені говорили, що бачили його з вами.

- На жаль, граф Бейлі зараз не зі мною, - відповіла господиня будинку.

- А ось і сам граф Бейлі! - радісно вигукнув лорд Берклі. - Я вас шукаю весь вечір. Де ви пропадаєте, графе? - звернувся він до того, коли той з'явився так раптово, що ніхто не помітив, звідки він прийшов - Ніяк не міг вас знайти. Мені навіть вже радили пошукати вас в кімнаті леді Палм.

- Не треба ваших цих дотепних жартів, лорде Берклі! - розсердився Грегор, але не подав виду.

Він не дозволить цьому вискочці і щеголю Берклі вивести себе з рівноваги.

- Що вам від мене треба?