23

Граф зціпив зуби через жахливу картину. Йому так хотілося, щоб це його болів живіт, а не у його крихітки. Він так хотів її захистити від усіх неприємностей цього світу, але він був таким безсилим в таких справах.

Теренс дав кухоль з відваром леді Бейлі, і вона напоїла їм Лілі, яка після цього лягла на бік і леді Бейлі гарненько її закутала ковдрою. Дівчина перестала кричати і корчитися по ліжку майже відразу, тільки зрідка ще доносився її стогін. А через десять хвилин вона зовсім заснула.

- Теренсе, ви, що їй дали снодійне? - здивувався граф.

- Ні, це одне дуже гарне зілля, яке знімає будь-який біль, - відповів дворецький.

- Хлопчики, вам краще піти, - попросила чоловіків леді Бейлі. - А я побуду тут з нею.

Граф і дворецький вийшли з кімнати хворої. Вони спускалися сходами, коли побачили доктора.

- Доктор Леслі, як добре, що ви вже тут! - зрадів появі лікаря граф. - У моєї племінниці сильні болі в животі. Ми навіть попросили нашого дворецького Теренса приготувати для неї індійське зілля від болю. І воно допомогло. Вона вже заснула.

Доктор Леслі глянув на Теренса, уважно вивчаючи того. Побачивши перед собою темношкірого індуса, усі чутки про якого він знав навіть краще за любу світську пліткарку, він з високо піднятою головою пирхнув:

- Я дивуюся вам, шановний мілорде. Ви готові піддати ризику життя своєї племінниці, дозволяючи цьому чорношкірому поїти її всяким пійлом!

Теренса, звичайно, це зачепило, але він навіть і виду не подав, що слова доктора хоч якось образили його гордість. Граф подякував Теренсу за його послуги і відпустив його, поплескавши того по плечу, поглядом кажучи йому - не звертати уваги на слова пихатого і чванливого лікаря.

***

Дворецький як і раніше стояв біля входу, коли побачив доктора і графа, що спускалися сходами.

- Граф Бейлі, ви мене марно викликали! - бурчав доктор Леслі, сильно пихкаючи від швидкої ходьби.

Хоч він був уже дуже старим, але вся округа як і раніше користувалася його послугами, як лікаря.

- Якщо ваша племінниця не дозволяє такому знатному і досвідченому доктору себе оглянути, то нехай цей індус її оглядає! - продовжував бурчати доктор. - Але мені і без огляду і так все ясно!

- Що з нею? - злякався граф.

- Ваша племінниця – вагітна, мілорде.  Ваша матінка скоро стане прабабусею. Прийміть мої поздоровлення, графе Бейлі.

У Грегора від його слів очі стали вдвічі більшими, але він опанував свою злість і сказав тому:

- Шановний докторе Леслі, вам дійсно краще піти. Я вас даром викликав. Моїй родині не потрібні більше ваші послуги. Якщо моя племінниця, будучи цнотливою, - вагітна з ваших слів, то - до побачення! Точніше прощавайте. Сподіваюся, що наші дороги ніколи більше не переплетуться.

- Графе, не лестіть собі! - відповів гордо доктор. - Вам треба було краще охороняти цнотливість вашої племінниці. Всі симптоми схожі: в неї температура, непритомність була, її нудить і у неї кольки в матці. Нехай вона не дозволила мені себе оглянути, але професіонала не провести! Найближчим часом вашу сім'ю чекає поповнення. Прийміть мої самі найщиріші поздоровлення, шановний графе. - Останні слова лікаря повністю запевнили Грегора, що цей дідуган сміявся над ним відкрито.

- У міс Лілі кров пішла, - втрутився в розмову Теренс, цим пом'якшивши гнів графа, повністю звернувши увагу графа на себе.

- Що? - не зрозумів Грегор. - Повторіть, Теренсе.

- Ваша племінниця стала жінкою, - повторив індус. - У неї пішла кров.

Доктор Леслі розреготався.

- У вісімнадцять років? - продовжував сміятися лікар.

- У природі всяке буває, - наполягав Теренс. - Наприклад, у моєї молодшої сестри колись були такі ж симптоми. Тільки їй було не вісімнадцять, а всього шість років.

- Слухайте, слухайте його байки, графе! А я піду краще. Тільки будьте готові через дев'ять місяців няньчити дитину.

- Докторе Леслі, - зупинив його граф, - вам краще дотримуватися теорії мого дворецького. В іншому випадку ви виставите себе на посміховисько. Тоді вся знать закриє перед вами двері своїх будинків.

Доктор насупив брови, роздумуючи над словами лорда.

- Ви мені погрожуєте, графе? - запитав він наостанок, вийшовши з дому, навіть не попрощавшись.

- Теренсе, що нам тепер робити? - запитав граф дворецького після візиту лікаря.

- Мій лорде, це зовсім не смертельно для дівчини, - сказав Теренс. - Не хвилюйтеся ви так. Всі дівчата проходять через це, хто раніше, хто пізніше.

- Так-так, ви маєте рацію, - погодився граф.

- Ідіть до матінки і скажіть їй про це.

- І що їй робити? - здивувався граф через те, що Теренс не розповів, як її лікувати.

- Вона знає, що робити в такому випадку, - заспокоїв дворецький хазяїна. - Адже вона також жінка, пане. Ваша матінка вже проходила це сама. А я піду і приготую настій, який допоможе міс Вотерс в такій делікатній для неї справі.