13

***

- А ось і ти, Грегоре! - леді Бейлі першою помітила сина, перервавши його думки.

- Здрастуй, здрастуй! – уміло вдав, що зрадів граф несподіваному гостю.

Герцог піднявся з-за столу, щоб потиснути руку господареві будинку.

- Ну, здрастуй, друже! - привітав він того, потиснувши тому руку. - Давно не бачилися. Все справи і справи. Ніколи нам і зустрітися!

- Так це ти точно підмітив.

- Думав, заїду таємно, зроблю тобі сюрприз. Але сюрприз чекав мене.

При цих словах він подивився в сторону Лілі, явно даючи йому зрозуміти, про який сюрприз він натякав.

- Чому ти ніколи не говорив, що у тебе така чарівна племінниця є?

- Як не говорив? - обурився граф. - Хіба я тиждень тому не розказував тобі про крихітку Лілі?

- Ти сказав крихітку? - здивувався герцог. - Але де ти тут бачиш маленьку дівчинку? Або ти цю чарівну, юну леді називаєш дитям? Хоча я забув, що всі батьки вважають своїх дочок маленькими дівчатками навіть після їхнього весілля. Адже ти їй майже батько, чи не так?

Грегора дуже ранили слова друга. Йому насправді не хотілося бути для Лілі ні батьком, ні дядьком, яким він був насправді, тому що в цьому випадку він не міг і мріяти про неї, як про жінку. А він тільки про це міг і думати. Вона немов його зачарувала, полонила своїми дівочими чарами, від яких він ніяк не міг позбутися.

- Батьки - всі ревнивці і егоїсти, - тим часом герцог Нортон продовжував свою жорстоку тираду. - І ти не виняток. Як можна було ховати такого ангела так довго? І де ти її ховав? У монастирі?

- Герцог Нортон, вибачте мене за мою сміливість, - втрутилася Лілі, - але дозвольте мені заступитися за мого дядечка.

- Звичайно, дорога міс Вотерс, - з радістю погодився герцог. - Вам можна все.

- Дядя Грегор мене не ховав. Я вчилася весь цей час в пансіонаті для шляхетних дівчат.

- Ось так, дорогий Кріс! - зрадів граф тому, як його крихітка  сміливо захистила.

- А, ось що! - здивувався герцог. - Але навіщо було робити з цього таку велику таємницю? Чому навіть я тільки зараз дізнаюся, що у Розалінди є дочка? Я себе завжди вважав великим другом вашої сім'ї. Чому ви це приховали від усіх?

- Якщо ти такий великий друг нашої сім'ї, Кріс, - спокійно сказав Грегор, - яким ти дійсно являєшся, то будеш дотримуватися тієї версії нашої правди, про яку відомо і іншим.

- Тобто ... - хотів уточнити герцог Нортон, що саме мав його друг насправді.

- Тобто Елуїза вчилася в пансіонаті для шляхетних дівчат при монастирі святої Марії в Портленді, що в Америці, і повернулася звідти в лоно сім'ї, щоб бути представленою вищій знаті Лондона так, як їй виповнилося вже вісімнадцять років.

- Ну, добре, - погодився Кріс. - Якщо така правда, то хто я такий, щоб їй суперечити!

- Давайте, обідати, - запропонувала леді Бейлі, щоб відвернути всіх від небезпечної теми. - А то все охолоне.

Граф і герцог сіли за стіл. Кріс сидів поруч з Лілі, що дуже не сподобалося Грегору. Його маленька Лілі була дійсно красунею. Кріс дивився на неї, не приховуючи свого інтересу до дівчини. Грегор зауважив це, але вирішив не надавати цьому дуже великого значення. Адже те, що сталося тринадцять років тому в Шотландії, зараз не мало великого значення. Це було дуже давно. Крістофер був тоді дуже молодий і багато чого ще не знав в цьому житті. Його юнацькі пороки залишилися далеко позаду. І Грегор був упевнений в одному. Кріс зараз мав стійкі моральні, християнські принципи, які в юні роки він ще повністю не усвідомлював, і зрідка їх порушував, що, слава Богу, не мало таких великих наслідків. Тепер Крістофер, Джошуа Клемонт, граф Кьюрі, герцог Нортон був самою шляхетною людиною в світі, яку коли-небудь зустрічав Грегор у своєму житті.

- Міс Вотерс, ви до нас надовго? - запитав герцог. - Або скоро знову поїдете в пансіонат?

- Якщо Лілі захоче, то вона тут може залишитися назавжди, - відповів граф Бейлі замість дівчини.

- А що думає з цього приводу наша чарівна міс Вотерс? - наполягав на відповіді герцог.

Лілі мовчала.

- А мені здається, що з такою красою чарівлива міс Вотерс тут надовго не залишиться! - відповів герцог сам на своє питання.

- Що ви маєте на увазі, герцог Нортон? - запитала Лілі, і як здалося Грегору, його слова дуже зачепили дівчину.

- А то, люба міс Вотерс, - посміхнувся герцог, - що вас неодмінно хтось украде звідси найближчим часом.

- Що?! - не зрозуміла Лілі, але граф Бейлі швидко зрозумів натяки того і дав йому свою відповідь:

- Лілі звідси поїде тільки в якості чиєїсь дружини і не інакше! Я думаю, ти мене зрозумів, друже?!

- Грегоре, заспокійся, - спробував якось загладити ситуацію герцог Нортон. - Ти не так мене зрозумів.

- Ні, я все правильно зрозумів! - не вгавав граф, а навпаки ще більше сердився. - Думаєш, якщо дівчина красива, то вона легковажна і доступна? Про мою Лілі не смій так думати! Зрозуміло?!