8

- Це точно, - підтвердив Грегор, оглядаючи уважно всі дівочі вигини і випуклості, які не могли не впадати в око, навіть попри скромний,

- Ви мій дядько, мілорде? - запитала дівчина, непристойно уп’явшись поглядом  у Грегора. - Не таким я вас уявляла.

- А яким же? - поцікавився той.

- Ой, вибачте мене, мілорде, - вибачилася дівчина, почервонівши. - Пристойні леді себе так не поводять.

- Нічого непристойного ти не сказала, - спробував граф її заспокоїти. - Не треба так хвилюватися через дурну фамільярність. Адже ми тепер одна сім'я. Краще розкажи мені, яким ти мене представляла, Лілі. Ти ж не проти, якщо я тебе так буду називати? - запитав граф. - А то Елоїза звучить занадто офіційно.

- Звичайно, мілорде - погодилася дівчина. - Як вам буде завгодно!

- А ти клич мене дядечко Грегор, добре, Лілі?

- Якщо вам буде так завгодно, дядечко Грегор, то звичайно.

- Мені буде дуже приємно. То розкажи мені, мила, як ти мене собі уявляла.

- Я вважала, що ви будете старшим, - відповіла Лілі. - А ви виявилися дуже молодим і красивим чоловіком, дядю Грегоре.

- Як приємно чути таке із вуст такої чарівної молодої леді! - Граф посміхнувся такою чарівною посмішкою, від якої всі жінки втрачали голови. Однак Лілі не входила в їх число. Грегору здалося, що вона навіть не помітила це.

- А ви знали мого батька, дядю Грегоре? - спокійно запитала Лілі.

- Так, звичайно. Він був чудовою людиною, і він дуже тебе любив, - збрехав швиденько він.

- Він був вашим братом? - продовжила розпитувати графа Лілі.

- Давай про це поговоримо іншим разом. Розумію, що тебе мучать багато питань, але давай відкладемо це на потім.

- Звичайно, дядечку, - погодилася смиренно дівчина, хоча насправді хотіла негайно отримати відповіді на питання, що так давно мучили її.

- А чому ви пішки? Де карета і коні? - поцікавився граф.

- Розумієте, мілорде, - почав Седрік.

- І чому Лілі в такому вигляді, Седріку? - продовжив Грегор питати, починаючи сердитися.

- Розумієте, мілорде, - продовжив кучер, - карета зламалася, тобто колесо. І нам довелося йти з міс Вотерс пішки.

- Ви дозволили Лілі йти пішки по такому бруді? - розсердився граф.

- Мій лорде ...

- Як ви могли, Седріку? Чому ви не взяли коня?

- Не сваріть Седріка, будь ласка, дядечку, - попросила Лілі. - Це моя провина.

- Твоя?

- Я не вмію їздити верхи, мілорде. І до того ж страшенно боюся коней.

У Лілі був ангельський голос, тому граф Бейлі відразу перестав сердитися на кучера. Вона так пристрасно його захищала, намагаючись його вигородити. Її доброта його ще більше вразила, ніж краса. Грегор тепер зрозумів, чому вона йому здалася настільки чарівної. У ній була не тільки тілесна краса, а й духовна. І вони разом настільки гармонійно в ній сплелися, що вона була схожа на саму Афродіту.

- Він не винен, що все так сталося. Седрік хотів поїхати верхи, але я відмовилася. Він міг, звичайно, один поїхати за допомогою на коні, але ми вирішили, що для мене буде небезпечно залишатися на дорозі посеред поля одній.

- Так, ти права, Лілі, - погодився Грегор. - Тобі справді було б нерозумно залишатися одною без надійного супроводу, і захисту. Ви все правильно зробили, Седріку. А зараз я відвезу Лілі в маєток на коні, а ви, Седріку, продовжуйте шлях пішки. Коли доберетеся, то йдіть відразу відпочивати. Про карету і колесо не хвилюйтеся. Діллі і Роккі все самі за вас зроблять. Тільки розкажіть їм, де залишили карету.

- Так, господарю, - кивнув кучер головою і попрямував в сторону маєтку, залишивши міс Вотерс під опікою її дядька.

- Лілі, йди сюди, - попросив граф племінницю, стоячи біля коня.

- У-у, - похитала вона головою. - Я боюсь. Я ж вам казала, дядю Грегоре.

- Лілі, не треба боятися коня. Дивись, який він гарний і смирний. Тобі нема про що турбуватися. Я буду сидіти поруч і не дозволю йому тобі що-небудь погане зробити. Так він і не вміє. Він нікого ще не вкусив і не вдарив копитом, а тим більше не скинув зі своєю спини. Підійди до коня ближче.

Міс Вотерс підійшла ближче, уважно вивчаючи тварину.

- Її звуть Блискавка. Їй вже два роки. Вона вже велика дівчинка.

- Блискавка! Яке дивне ім'я для коня! - здивувалася Лілі.

- Вона швидка, як блискавка. З нею ніхто не може зрівнятися у швидкості так само, як ніхто з усіх дівчат не може зрівнятися з тобою в красі.

Лілі почервоніла і зніяковіла, опустивши очі додолу, від чого вона здалася графу ще більше чарівною, аніж була насправді.

- Погладь її, - запропонував Грегор Лілі. - Не бійся, вона не вкусить. Повір мені.

Міс Вотерс вагалася, не наважуючись протягнути руку до тварини.

- Сміливіше. Ну, ж, Лілі!

Дівчина трохи протягнула руку назустріч кобилі, але швидко її вернула назад так, як Блискавка вирішила фиркнути в невідповідний момент.