6

Маркіза Локвелл прокинулася, коли за вікном ще було темно. Вона згадала події минулої ночі і те, що вона нарешті поступилася графу Бейлі, цьому звабливому спокуснику, який неофіційно носив титул короля пекельних утіх. Але вона не шкодувала ані трішечки. Граф Бейлі дійсно заслуговував цього  титулу. Він своїми настирливими ласками замучив її мало не до смерті. Леді Грейс глибоко дихала і навіть стогнала, згадуючи те, що робив з нею граф зовсім недавно. Вона глянула на сплячого, ненаситного коханця, і посміхнулася. Що йому снилося? Можливо, вона? Або якась інша жінка? Грейс знала про всі його походеньки. Про них тільки міг не чути глухий! Кожна служниця в Лондоні пліткувала про це на кухні. Леді Локвелл розуміла, на що вона себе прирікала, поступаючись цьому ловеласу. Але вона і не претендувала на нього, тому що у самої був чоловік, якого вона хоч і терпіти не могла, але узи шлюбу зв'язали її з тим бридким і нелюбим стариганем назавжди. Бо ж що могла вдіяти дівчина в цьому прогнилому від лицемірства і фальші суспільстві, в якому батьки вирішували за доньок їх долі? Тільки з посмішкою приймати всі ті ніжності, які дарував їй старий супруг у ліжку. Однак з часом побувши дружиною маркіза Локвелла, Грейс прийняли до кола вищої знаті, від якого вона дізналася таке, від чого вона зрозуміла, що її доля не була такою вже безнадійною і безпросвітною. Грейс дізналася, що майже кожна поважна дама мала на стороні коханця. Це було для леді Локвелл світлом в кінці темного тунелю. Ось це і був вихід з її сумного становища! І вона ним скористалася. Першими її коханцями були прості слуги: кілька кучерів, садівник, навіть її колишній дворецький. Це була, так би мовити, прелюдія в світ чуттєвих насолод! Потім вона підвищила планку - і стала таємно спати тільки з одруженими чоловіками з вищого світу. А потім з'явився він! Граф Бейлі! О, яку насолоду вона відчула з ним! Це неможливо було словами висловити. Грейс важко дихала і стогнала, згадуючи кожну секундочку, кожну мить, проведену в обіймах цього порочного короля. Всі її колишні зв'язки були сірою тінню в порівнянні з тим, що вона зазнала в палких тенетах цього казкового розпусника. Мабуть, в свої останні хвилини життя вона буде згадувати саме ці миті кохання, проведені разом з графом Бейлі.

Її коханець відкрив очі і подивився на неї таким пристрасним поглядом, від якого їй знову захотілося спробувати всі ті ніжності, подаровані ним їй минулої ночі.

- О, Грейс! - мовив він ніжно. - Моя чарівна маркіза, іди до мене, - наказав він, відкриваючи край ковдри і показуючи всі свої чоловічі достоїнства в повній бойовій готовності.

- Тобі мало минулої ночі? - запитала Грейс, мугикаючи і наближаючись до розпаленого до крайнощів чоловічого тіла.

- Мені завжди мало, коли я бачу такі жіночі принади, - сказав граф, цілуючи красиві і пишні жіночі груди.

- Грегор! Грегор! - застогнала від задоволення Грейс. - Так! Так, любий! Як мені добре! Мені ніколи ще не було так добре, якщо не брати до уваги минулу ніч.

Граф Бейлі навалився всім своїм тілом на тендітну маркізу Локвелл, і, проникнувши в її жіночі глибини, почав з шаленою швидкістю і пристрастю рухатися, як розлючений бик, доводячи її до екстазу, змушуючи маркізу стогнати так, що вся прислуга на першому поверсі чула її гучні крики.

- Ото граф Бейлі дає! - заздрісно вигукнув хлопчина Бенні, років п'ятнадцяти. - От би мені такі здібності, як у нашого лорда!

- Тоді що? - запитала товста кухарка Аннет.

- Я б тоді кожну спідницю в нашому селі довів би до такого ж стану, - відповів жваво Бенні.

- Ти хоч одну спідницю спочатку умов, а вже потім хвалися своїми можливостями.

- Так, Бенні, Аннет права, - підтримав куховарку конюх. - Ти умов спочатку хоча б нашу Лізку. А тоді вже хвалися!

- А чому відразу мене? - обурилася мила, молоденька служниця. - Я вам, що вулична дівка, чи що? Я між іншим ще дівчина.

- Та ти що? - здивувався конюх. - Не вірю! Ти графу Бейлі проходу не даєш. А чесні і цнотливі дівчата так себе не ведуть!

- Я між іншим закохана в нашого графа, - відповіла Ліза обурено. - А як мені показати йому свої почуття, якщо не чіплятися до нього?

- Дура ти, Лізко! - перебила її Аннет. - Хто ти, а хто граф Бейлі? Він же з тобою пограє і кине. І будеш ти, дівка, сльози лити за ним.

- Ну і нехай! - надула Ліза свої чарівні губки. - Спробувати на собі таку насолоду, яке дарує граф всім його коханкам, коштує всього золота в світі!

- Кинь, ти ці дурощі ..., дівко! Геть звар’ювала! Немудра, чи що?!  - продовжувала повчати Аннет молоденьку дурочку. - Наш хазяїн хоч і гультяй, яких зроду ще я не бачила, але він чесна людина. Не виставляй всі свої принади перед ним. А то він хоч і чесний, але все ж чоловік, та ще й який! Ось доведеш його, він і не втримається, і накинеться на тебе, і ... і буде потім каятися, що спокусив невинну дівчину. Адже він ніколи не зможе з тобою одружитися, як би йому цього не хотілося.

- Нехай накидається! - мрійливо вигукнула Ліза. - Я чекаю цього з нетерпінням!

- Ну і дурепа ти, дівко! - махнув на неї конюх. - Краще бережи свій скарб для майбутнього супруга. Твій чоловік оцінить це більше, ніж граф Бейлі.

- Твоя дружина теж була незайманою, і вона тобі віддала свою невинність і чистоту, - сказала Ліза. - І як ти це цінуєш? Напиваєшся і б'єш її весь час!