Вступ 2

В цю хвилину в двері постукали.

- Заходьте, - крикнув Грегор.

До кімнати увійшла служниця, притримуючи однією рукою тацю з їжею.

- А ось, дивися, які ласощі принесла тобі, Жаннет, - звернувся Грегор до дитини, коли служниця поставила на ліжко тацю. - Тут і курча, і сир, і яйця варені. Ти любиш курочку, зайченятко моє?

- Так, - відповіла дівчинка, облизуючи свої маленькі губки в передчутті бенкету.

І тільки зараз Грегор зауважив, наскільки красива була дівчинка. Коли вона виросте, то розіб'є не одне чоловіче серце! Її золоте довге волосся спадало водоспадом на плечі. Очі, кольору весняного неба, з величезними віями і бровами, які красиво підкреслювали овал обличчя, дуже правильної форми. А дитячі губки-бантики були вже зараз, в такому юному віці, такими привабливими і соковитими, що коли дівчинка підросте, то Грегору було складно уявити, якими бажаними вони будуть тоді в очах чоловіків.

- Смакота! - почув він голос дівчинки, яка облизувала свої губки, продовжуючи жувати курятину.

- Так, смакота! - відповів Грегор охриплим голосом, продовжуючи витріщатися на дівчинку.

З боку Грегор виглядав, як хтивий самець в спогляданні предмета його мрій. Так само подумала і служниця, тому впустила чайник з гарячим шоколадом, який з гуркотом впав на підлогу, заляпавши весь килим. Від цього звуку Грегор прийшов до себе і прочитав жах на обличчі дівчини, жахнувшись її мерзенним думкам.

- Та, як ти посміла таке про мене подумати, негіднице! - закричав Грегор, піднявшись з ліжка, розлючено свердлячи бідолаху, яка витирала чорні сліди з білого килима.

- Я н-н-ні-ч-чо-го д-дурно-го не подумала, мілорде, - заїкаючись, прошепотіла дівчина.

- Боже мій! - вигукнув юнак, коли жахлива здогадка осяйнула його. - Ось навіщо тут ця крихітка!

Грегор впав в таке заціпеніння, що не міг поворухнутися цілу хвилину.

- Та яким треба бути збоченцем, щоб до такого додуматися! - жахнувся хлопець, почавши ходити по кімнаті, нічого і нікого при цьому не помічаючи. - Тільки істинний король пекельних утіх міг таке придумати! Та він справжній збоченець! Я його задушу власними руками за такі мерзенні і хтиві бажання!

Грегор тільки прийшов до тями, коли почув, як відкрилися двері.

- Жеребчику, ти де ховаєшся? - почувся муркітливий жіночий голосок. - Моя кицька так зголодніла, що почала вже дряпатися зсередини, роздираючи мою рожеву, вологу плоть в очікуванні найсолодшого бенкету!

Біля входу в кімнату стояла баронеса Долсен в дуже спокусливому пеньюарі, крізь який було видно всі її жіночі принади. Грегор зовсім забув, що мав зустрітися з цією богинею кохання. «Дівчинка!» - згадав він блискавично про бідолашне створіння. Він повернувся в бік ліжка. Бідна дитина тулилася до служниці, тихо схлипуючи.

- Прости мене, мила! - звернувся Грегор до дівчинки. - Я не хотів тебе налякати, сонечко.

Дівчинка ще голосніше заплакала, коли юнак простягнув до неї руки, щоб заспокоїти.

- Не підходьте, мілорде, будь ласка, - пошепки попросила служниця, обіймаючи крихітку, котра тихо рюмсала. - Ви її і так налякали до смерті.

- Грег, що тут відбувається? - запитала баронеса, ображено надувши свої солодкі губки. - Що ці ляльки замість мене роблять в твоєму ліжку?!

- Міледі, це зовсім не смішний жарт! - розсердився Грегор на жінку. - Ви що не бачите, що це служниця і маленька дівчинка? Про яке ліжко може йти мова, міледі!

- Чи то мені не відомо, що ти син великого короля пекельних утіх! - заявила жінка, спокусливо облизуючи рожевим язичком свої солодкі губки, повільно наближаючись до юнака. - Я можу, звичайно, і з ними, якщо тобі це подобається, солоденький?! Я вже уявляю, як маленькі пальчики цієї цнотливої лялечки стискають твій величезний і жаркий ... - при цих словах баронеса Долсен млосно зітхнула і провела рукою по своїй жіночій плоті, закусивши від задоволення нижню губку. - Грег, я вже настільки мокра, що мій сік зараз поллється назовні! - зашипіла капризно жінка, доторкнувшись своїми пальчиками до чоловічого паху.

- Сука! - крикнув Грегор, сильно вдаривши жінку по обличчю, від чого та впала на підлогу, схопившись долонею за щоку. - Як ви смієте про таке навіть думати?! – Молодий граф був настільки шокований словами, помислами і діями баронеси, що весь кипів всередині від злості на жінку. - А про те, щоб виконати всі ті речі, про які ви тільки, що згадали - я взагалі мовчу! Ви ... ви ... розпусна шльондра! - додав Грегор, підібравши потрібні слова, щоб описати ними справжню сутність жінки. - Забирайтеся з моєї кімнати, міледі! Не можу вас більше бачити не те, щоб з вами мати якісь ще справи!

Баронеса Долсен піднялася на ноги. З куточка її рота повільно стікала кров, а права щока стала червоно-синьою. Вона з гордо піднятою головою підійшла до дверей. А потім, повернувши голову до Грегора, сказала на останок:

- Ти ще про це пошкодуєш, сосунець! І ця маленька невинна лялечка, яку ти так трепетно, по-батьківськи захищаєш! Я тобі обіцяю! Не будь я баронесою Долсен!

А про себе вона подумала: «Щоб ти став бажати цю ляльку усіма фібрами своєї душі і тіла, але ніколи не зміг до неї доторкнутися!» Плеснувши дверима, жінка вийшла з кімнати.