Як зазвичай, вночі вона довго не могла заснути, дивилася в стелю та планувала своє майбутнє. Було літо, Ярина уявляла, як полетить на відпочинок до моря.
Ярослава росла звичайною дитиною. Нажаль, в звичайному дитячому будинку. Дівчинка багато читала і залюбки вчилася. В подальшому Ярина стала чудовим айті-спеціалістом. В 32 роки вона мала гарний заробіток та власне житло. Ярослава жила одна. В неї ніколи не було довгострокових стосунків з протилежною статтю. Та й друзів не було, тільки знайомі.
Роздивляючись візерунки на шпалерах, вона помітила, як по падаючому від вуличного ліхтаря світлі рухається маленька тінь. Ярослава повернула голову і побачила, що по відчинених балконних дверях спускається чорна стрічка. З переляку дівчина зстрибнула з ліжка та вибігла з кімнати.
Потім, трішки заспокоївшись, вона відкрила двері спальні та побачила там, на підвіконні, змію! І знову зачинила двері.
Ярина пам’ятала, що вбивати змій не можна, бо це приведе до нещастя. Жінка перебирала всі можливі варіанти дій в голові (від прогнати змію віником до зателефонувати до психіатричної лікарні), коли почула дверний дзвоник.
Мовчки вона відкрила двері.
На порозі стояв чоловік років сорока. Він зайшов без запрошення й спокійно запитав:
- Де ця істота? Дивлячись на Вас, я розумію, що ви її вже бачили!
На його устах виникла посмішка.
Ярина мовчки вказала рукою на двері спальні.
- Я заберу її, добре?
І він спокійно зайшов до кімнати, а менше, ніж за хвилину, вийшов, тримаючи в руках рептилію довжиною близько одного метра.
Він мовчки вийшов з квартири. Ярослава закрила за ним двері, сіла на шафку для взуття і мовчала.
«Чи можна заходити до кімнати? А що, якщо там ще щось є?»
В дитячому будинку хлопці часто лякали дівчат вужами. Казали, що вужі, то друзі нявок. І, якщо завдаси йому шкоди, вночі прийде нявка і залоскоче до смерті. А вихователі лякали, що в полі за дитбудинком та в лісі живуть дивні істоти, які не люблять чужинців та непрошених гостей лісу. Що вони можуть зробити так, щоб людина заблукала і не змогла знайти дороги додому.
Від цих роздумів її відволік дверний дзвоник.
- Хто там?
- Це знову я, - сказав спокійно приємний чоловічий голос.
Ярина моментально відчинила двері з криком
- Що, знову змія?!
- Ні, не турбуйтеся. Я розумію, що Ви налякані й спати зараз точно не збираєтесь. Я можу запропонувати Вам познайомитися та поспілкуватися? Можемо піти на прогулянку зараз, свіже повітря Вас заспокоїть. Як вважаєте? Мене звати Михайло. А Вас?
Він говорив спокійно та впевнено. Подивився оцінюючим поглядом знизу вгору на Ярославу та усміхнувся. Ярина мала густе довге каштанове волосся, карі очі та чуттєві вуста. Була середнього зросту. Фігура в неї не була модельною, проте її форми були жіночі, округлі.
Точно, вона ж одягнена тільки в спідню білизну! Літо, жарко! Як хоч гола спати не лягла, бо стояла б зараз…
- Мене звати Ярослава, можете називати мене Яся або Ярина. Почекайте за дверима. Я швидко одягнуся та вийду.
Ярині було цікаво, як до її помешкання, в її багатоквартирний будинок потрапила змія. І звідки цей чоловік, Михайло, дізнався, що саме до неї заповзла гадина. Через спеку вікна ж відчинені у багатьох? І хто він такий? Чому саме з нею відбулася ця прикра ситуація? Хоча, ситуація була б прикрою, якщо б Ярослава не помітила змію. Що б тоді було?
Тож, молода жінка вдягнулася й пішла на нічну прогулянку з незнайомцем.
- Це звичайний полоз, не ядовита змія. Знаєте, ці змії ловлять здобич находу, та ковтають її живцем, навіть не придушуючи. Вибачте за такі подробиці, я давно цікавлюся зміями. А взагалі, це агресивний вид. Вам пощастило, що Ви його не злякали, що вчасно його помітили.
- Перестаньте мені це розповідати! Звідки він взявся, цей полоз? Мені страшно уявити, змія могла налякати, вкусити кого завгодно!
- Так, я Вас розумію! І чесно Вам скажу, я задоволений, що він потрапив саме до Вас. І я думаю, що ви не почнете лякати цією історією сусідів.
Звичайно, Ярослава скаржитися не збиралася! По-перше, вона боялася ще раз зустрітися зі змією. А по-друге, їй було цікаво, хто цей чоловік поряд з нею.
- Не бійтеся, він тут не проживає! Полоз живе на фермі за містом і прекрасно справляється там з ловлею гризунів.
- А як він у Вас опинився?
- Я трішки спеціалізуюся на вивченні змій. Одне з моїх захоплень. У цієї змії переплутані біоритми. А також є деякі відхилення в поведінці. Я про неї випадково дізнався, коли приїздив до знайомого – власника ферми. Той надав мені змію для дослідження. Тож, добре, що Ви її не прибили!
- Так, але змія в багатоквартирному домі! Це…
- Я розумію. Якби не цей випадок, то Ви б жили спокійно і не здогадувалися, що поруч живе змія і може завітати в гості! Тут же сімдесят дві квартири! Звідки Ви знаєте, що ще проживає в цьому будинку? Давайте пройдемо через парк, з іншої сторони є заправка, там готують чудову каву!