Розділ 2: Неприхований удар

Буває таке, що деяких людей поглинають сумніви. Вони губляться, не знають, що робити, коли ситуація виходить з-під контролю. Тривіальна поведінка, але не для мене. В мене сумнівів немає і ніколи не було. Вони зайві, непотрібні, лише затягують час, який міг бути витрачений на рішення. І от настав момент, коли я маю своє рішення зробити. Це буде прямо сьогодні.

Я вчився в Луцькому Університеті Ядерних Гуманітарних Технологій. Звідти випустились десятки видатних людей. Наприклад, Іван Сергійович Порохович, який зарізав свою сім'ю, або Віктор Галуменко, якого судили як міжнародного терориста. Всі вони діяли рішуче, це особистості з великим ступенем сили волі, живі характери, мастодонти своєї стихії. І хай обивателі не "фиркають" на їхній деструктив. Суть зовсім не в моралі, а в результативності. І у них вона була рекордною.

Кавовий автомат налив мені стаканчик розбавленого жомом еспресо з чорним зерном маїсу. Смак був терпкий, я б навіть сказав, колючий. Здавалось, наче на моєму язиці йшла битва Князя Ігоря з половцями.

Зараз потрібно завітати до головного редактора, Євпаторія Доборака. Я йшов у його кабінет повільно, ковтаючи свій агресивний напій. Підлога трішки вібрувала. Видно, в каналізації знову були підривні роботи. Таке відбувалось кожен четвер. Справа в тому, що геодезисти нещодавно знайшли під нашими трубами поклади нікелю і тепер вся будівля редакції стояла прямо на глибоченному котловані.

Євпаторій впустив мене не одразу. В нього була важка телефонна розмова з лідерами наддніпрянського козацтва. Це наші партнери і перед ними іноді потрібно було стелитись. Я все розумів.

Увійшовши в кабінет редактора, я ступив на червоний сирійський килим з яскравими візерунками у вигляді солярних знаків. Це була людина стилю. Він круглу добу міг підбирати молібденовий перстень до своїх джинсів "Prada". Наскільки я знаю, його родичі - це київська спілка сарматів і вони готові витрачати мільйони доларів на підтримку іміджу. Жалюгідна спроба бути актуальними після тисячоліть принижень, ось що я можу про це сказати.

- Твоя стаття "Причини бідності адекватів" - лайно! - сказав Євпаторій, відкинувши на підлогу мій текст. - Хто на неї поведеться? Краще б ти назвав її "Бідні ідіоти мають стати рабами". От тоді б це привернуло увагу читачів.

Що ж, в заголовках я справді не дуже сильний. Сьогоднішня журналістика вся живе за рахунок них. Майже всі дерева світу пішли на газети, тому потрібно цінувати матеріал. Писати тільки те, що буде розривати публіку. Він правий.

- Пробач, встав не з тієї ноги, - сказав я. Потрібно підкинути парочку пустих виправдань для виду.

- Афанасій Павлович чекає від нас ажіотажу. Ех... сучасні писаки розучились бити в серце аудиторії.

І от тут починається мій перший крок. Я присів за сосновий стіл, допив каву та склав перед собою лікті. Промені пожежі проривались через вікно, було дуже спекотно. Наслідки Великого Ультиматуму ніяк не вляжуться.

- Взагалі, я думаю, справа не в заголовках, - почав я. - Вони в нас і так майже завжди провокативні.

- І що ж ти пропонуєш? Моя дружина, профессорка телегонії та френології, готова розлучитись зі мною вже завтра, бо наше видавництво стає все біднішим.

Мені було важко приховати посмішку.

- Нам потрібна реклама, - продовжив я. - Не проста, а лобова і яскрава. Яка приверне увагу до нашої роботи.

Євпаторій не був вражений. Він сперся долонею в лоб та захрипів від відчаю. Можливо, в нього навіть знову почала нити селезінка.

- Ох... в нашій країні... більше десяти тисяч видавництв, газети повсюду. Наші конкуренти, "Монструація", виклали три статті про відродження Хазарії, "Болотний Смузі" написали розривний текст про еволюцію потомків Гітлера, а чим ми займаємось? Ніяка реклама нам не допоможе.

- Ти помиляєшся, Євпе. Просто дай мені один день і я зніму нам шедевр.

Він набрав собі чарку "Hennesy" та одним залпом залив розгойдані нерви по самі борти. Щоки почервоніли так, що аж густа щетина заскрипіла.

- Добре, - неохоче погодився Євпаторій, - але якщо ти облажаєшся, то тобі кінець. Будеш працювати на вагонах до старості.

- Я зроблю все, як треба.