На екрані Ван Дамм нарешті встав із пилу. Один удар із розвороту, другий — і банда Хоганів розлітається, як кеглі. Перемога. Тріумф духу над обставинами.
Віктор Бультихаєв відірвав погляд від телевізора. Він подивився на свої руки великі, з мозолями від інструментів, трохи тремтячі від втоми. У них не було пластикових мечів. У правій був пульт, у лівій — смартфон, де світилося повідомлення: «Нагадуємо про необхідність подачі показників лічильників».
Він відчув цей дивний укол десь під ребрами. Де подівся той непереможний лицар? Чому тепер, коли вороги стали реальними у вигляді хамства в чергах, відсутності грошей чи простої людської самотності й він не може так само легко розправитися з ними одним ударом ногами?