11

Раптовий звук розірвав тишу бібліотеки — наче хтось щось розбив об скло. Тюльпанія, Міранда й Каонілла різко обернулися й побачили на підвіконні кішку, яка мовчки сиділа, дивлячись на них великими зеленими очима.

— Як ця кішка тут опинилася? — здивовано промовила Міранда.

— Не знаю, — відповіла Тюльпанія, — але вона виглядає дивно. Майже як… знак.

У цей момент до дверей бібліотеки тихо постукали. Каонілла відчинила, і до кімнати зайшов молодий чоловік у темному плащі. Його погляд був серйозним, але в очах читалася готовність допомогти.

— Вибачте за несподіваний візит, — сказав він. — Мене звати Еліан. Я прийшов, бо знаю про вашу боротьбу з першородцями. Смаркулітськідорозі, і чекати їх довго, тож я прибув раніше, щоб запропонувати свою допомогу.

Тюльпанія обмінялася поглядами з Мірандою — чи можна довіряти цьому незнайомцю? Але боротьба з першородцями вимагала союзників.

— Проходь, — сказала вона нарешті. — Розкажи, що ти знаєш і чим можеш допомогти.

Еліан зайшов у бібліотеку, обережно зачиняючи за собою двері. Його темне волосся було трохи розтріпане, а в очах світилося рішуче вогнище.

— Я — член таємного ордену, який бореться проти першородців у столиці, — почав він тихо, але впевнено. — Наш орден слідкує за їхніми рухами вже багато років. Смаркулітські — найсильніші чаклуни при дворі, але й ми маємо кількох досвідчених магів, які готові допомогти вам.

Тюльпанія сіла за стіл, дивлячись уважно.

— Які саме ресурси чи знання ви можете надати?

— Я можу навчити вас основам захисної магії, а також допомогти з розшуком інформації про артефакти першородців. Смаркулітські хоч і мають артефакти, але їх не так багато, і не всі вони вміють користуватися ними належним чином.
Міранда з цікавістю дивилася на Еліана.

— Як ви знайшли нас? Адже про наше місце перебування мало хто знає.

— Я отримав інформацію від одного зі своїх агентів у провінції. Ми слідкуємо за всіма, хто має зв’язок із першородцями чи бореться з ними.

Тюльпанія зробила глибокий вдих.

— Добре. Ми приймаємо твою допомогу. Часу мало, небезпека зростає.

Еліан кивнув і витягнув зі свого плаща невеликий амулет.

— Це — оберіг нашого ордену. Він захистить вас від слабких магічних атак і допоможе тримати зв’язок із нами.
Тюльпанія зробила глибокий вдих.

— Добре. Ми приймаємо твою допомогу. Часу мало, небезпека зростає.

Еліан кивнув і витягнув зі свого плаща невеликий амулет.

— Це — оберіг нашого ордену. Він захистить вас від слабких магічних атак і допоможе тримати зв’язок із нами.

Дівчата обмінялися поглядами — тепер їх боротьба починалася серйозно.