1. Ідеальні образи

Крокуючи протоптаними стежками знайомої вулиці, мимоволі помічаєш, як вікна чужої квартири, що затишно мерехтять, притягують погляд та викликають легку заздрість. У такі моменти здається, що там, за склом, життя набагато яскравіше і цікавіше, ніж твоє власне. Уява малює образи: ідеальні меблі, ідеальні стосунки, ідеальне життя. У цих думках немає місця недолікам, реальним проблемам чи недосконалості. "Ось це я хочу, це мені потрібно" — думаєш ти. 

Однак, коли мрія вже у руках, часто приходить гнітюче розуміння, що очікування та реальність — це дві різні речі. Новий будинок, як і попередній, виявляється самим звичайним. Зблизька чуже життя перестає здаватися таким вже чудовим, тому що це, як і ти, звичайна людина зі своїми недоліками та особливостями. А відповідальність за свої рішення — страшна штука. Все було всього лише першим враженням...

Бачиш поверхню, фасад, не помічаючи деталей, які розкриваються лише при близькому знайомстві. Та отримавши бажане, раптом усвідомлюєш, що інтерес вже не той. Новизна швидко тьмяніє, а зрадницький терміт усередині починає шукати нових об'єктів для захоплення та пристрасті. Що найгірше, не зупиняєшся, щоб усвідомити це.

Не знаю, можливо, ми шукаємо в чомусь втіху тому, що боїмося зазирнути всередину себе? Я — так. Якось не прагну побачити там бездонну порожнечу, яку ніякі речі й люди вже не зможуть заповнити...

Завжди хочеться чогось більшого, чогось кращого, але цей процес нескінченний. Одна мрія змінюється іншою — так продовжується безмежна гонитва за ілюзією щастя. Що сталося і в моєму житті.