Епілог. Похорон, на якому покійний нарешті сам обрав бути покійним

На Карат-9 уперше влаштовували похорон істоти, яка могла воскреснути, чудово це знала й категорично попросила всіх не псувати їй смерть.

Рея вважала, що людство до такого рівня цивілізованості ще не доросло.

Лада вважала, що це не привід знущатися з людства.

Рея нагадала, що для знущання з людства привід узагалі не потрібен.

Провідниця підтримала її запаховою міткою, значення якої Лада переклала приблизно як:

сама напрошується.

Так починався перший похорон після ухвалення Закону Повернених.

Покійного звали Тор-Аш.

Колись він був командиром мисливської групи.

Потім загинув.

Потім шістсот сорок один рік провів у поховальній мережі.

Потім Карат-9 спробував автоматично виростити йому нове тіло, бо древній військовий протокол вирішив, що смерть — це просто дуже тривала відпустка перед наступною мобілізацією.

Тор-Аш відмовився.

Його тіло розчинили до завершення формування.

Свідомість залишилася в мережі.

Після цього він ще кілька днів спостерігав за змінами на планеті, сперечався з двома старими командирами, послав одного з них у дуже далеке місце стародавньою військовою лексикою й несподівано попросив поговорити з Кайром.

А наступного ранку передав через коріння:

досить.

Кайр запитав:

— Тіла?

усього.

— Хочеш залишитися в мережі?

ні.

— Почекати?

ні.

— Можемо повернути тіло пізніше.

не хочу.

— Можемо зберігати тебе без тіла.

не хочу.

— Можемо…

Тор-Аш перервав.

Кайре.

— Що?

дякую.

Пауза.

я вже помер.

Кайр після цього мовчав довго.

А потім сказав:

— Добре.

Саме це слово й перетворило абстрактний закон на реальність.

Бо одне діло проголосувати за право мертвого піти.

І зовсім інше — стояти перед тим, кого можеш зберегти, й не сказати:

ще трохи.

Карат-9 не погодився.

Точніше, формально він визнав право Тор-Аша.

Емоційно — поводився як батько, якому пояснили, що доросла дитина має право переїхати, а він уже приготував кімнату, вечерю і три тисячі років невирішених проблем прив’язаності.

Коріння навколо поховального вузла стискалося.

Розкривалося.

Знову стискалося.

Серцевинний приплив передавав один і той самий імпульс:

залишся.

Тор-Аш:

ні.

можу дати тіло.

ні.

нове.

ні.

здорове.

Тор-Аш передав таке відчуття роздратування, що Рея, яка стояла поруч, не втрималася:

— Зараз він скаже, що йому ще безкоштовну страховку запропонують.

Лада:

— Реє.

— Мовчу.

Карат-9:

можу повернути молодість.

Тор-Аш:

я не хочу молодість.

Планета завмерла.

Відповідь була настільки чужою для неї, що Рея відчула майже фізичне нерозуміння.

Карат-9 знав життя.

Знав смерть.

Знав біль.

Регенерацію.

Еволюцію.

Вимирання.

Але йому досі було майже неможливо зрозуміти істоту, якій пропонують життя і яка каже:

не треба.

Не тому, що страждає.

Не тому, що боїться.

Не тому, що її зламали.

Просто тому, що її історія для неї самої завершилася.

Лада опустила долоню на коріння.

— Він не просить тебе погодитися.

Карат-9:

знаю.

— Тоді?

боляче.

Рея тихо сказала:

— Оце вже чесно.

Провідниця стояла навколішки біля вузла.

Її руки лежали на живій землі.

Вона передала планеті:

боляче — не означає неправильно.

Карат-9 відповів майже образою.

це ви навчили.

Рея:

— Не звинувачуй нас у власному моральному розвитку.

Коріння стиснуло її черевик.

— Знову?

Лада:

— Ти заслужила.

— Я посеред етичного прориву планетарної свідомості. Можна хоча б зараз не душити взуття?

Коріння відпустило.

Кайр:

— Він вибачився?

Рея:

— Ні. Це були переговори.

Тор-Аш передав щось схоже на сміх.

Потім:

хочу похорон.

Кайр:

— Ти ж ще тут.

саме тому хочу організувати нормально.

Рея повільно повернулася до Лади.

— Я люблю його.

Провідниця:

чула.

— Політично.

він мертвий.

— Це не заважає тобі ревнувати.

Провідниця видала тихе гарчання.

Тор-Аш:

гарна.

Рея:

— Не допомагай.

Тор-Аш:

обидві.

Лада почервоніла.

Рея:

— От бачиш? Людина шістсот років чекала остаточної смерті й усе одно встигла оцінити ситуацію.

Кайр:

— Він не людина.

— Деталі.

Провідниця передала Тор-Ашу:

дякую.

Рея застигла.

— Ти серйозно?

Провідниця:

він правий.

Лада вже сміялася.

Так почалося планування першого похорону, на якому покійний був найактивнішим членом організаційного комітету.

Тор-Аш встановив правила.

Перше:

ніяких довгих промов.

Я прожив достатньо, щоб не слухати ще годину, який я був великий.

Друге:

ніяких військових почестей.

Я вже один раз дозволив армії зробити з моєї смерті адміністративний ресурс. Другого разу не дам.