Частина VІІІ. Кладовище виявилося мобілізаційним резервом, і це дуже поганий знак

Перший доброволець із найдавнішого військового поясу прокинувся, подивився на Сайру й відмовився їй підкорятися.

Це було чудово.

Другий прокинувся, попросив води, поцікавився, яка зараз епоха, почув відповідь і попросив ще води.

Це було зрозуміло.

Третя повернена побачила Рею, назвала людей «тонкошкірими тваринами з надмірно складними інструментами», після чого відмовилася від запропонованої зброї, поки їй не пояснять, хто саме ворог.

Це було навіть обнадійливо.

Четвертий усміхнувся.

Правильно.

Надто правильно.

Рея помітила це не відразу.

На Карат-9 останнім часом усміхалося стільки істот, які ще вчора були мертвими, що саме поняття «нормальність» остаточно втратило право голосу.

Поверненого звали Ваар.

Принаймні так він назвався.

Він належав до виду, який існував задовго до сучасних кланів: вищий за провідницю, з довшими кінцівками, світлою шкірою й темними смугами вздовж ребер. Його пальці закінчувалися короткими кігтями, а по шиї проходили стародавні мітки військового рангу.

Еннара впізнала їх тільки через чужі спогади, що залишилися в її поховальній пам’яті.

— Хранитель проходу, — переклала Лада.

Сайра схрестила руки.

— Звучить корисно.

Ваар подивився на неї.

— Ти командуєш живими?

Сайра:

— Частиною.

— Хороша?

Сайра підняла брову.

— Хочеш перевірити?

Ваар усміхнувся.

— Так.

Сайра теж усміхнулася.

Рея тихо сказала:

— Дві хвилини після воскресіння, а вже флірт із військовим командуванням.

Лада:

— Це не флірт.

Провідниця передала:

флірт.

Сайра почула тільки інтонацію Реї й повернула голову.

— Про мене говорите?

— Ні.

Лада одночасно:

— Так.

Рея подивилася.

— Ти системно руйнуєш мою дипломатію.

— Я підтримую прозорість.

— Прозорість — це коли всі бачать правду. А не коли ти допомагаєш Сайрі бачити, як мене це дратує.

Сайра широко всміхнулася.

— Тебе дратує?

Провідниця стала трохи ближче до Реї.

Ніби випадково.

Ніхто не повірив.

Сайра:

— О, тепер точно дратує.

Лада тихо засміялася.

Ваар спостерігав.

Саме тоді Рея вперше відчула щось неправильне.

Не в його усмішці.

У тому, коли він усміхнувся.

Точно після інших.

Наче зрозумів правило.

Наче побачив реакцію.

І відтворив її.

— Вааре, — сказала Рея.

Він повернувся одразу.

— Так?

— Тобі смішно?

— Так.

— Що саме?

Пауза.

Дуже коротка.

Майже непомітна.

— Ви.

— Уточни.

— Ваша суперечка.

— Яка частина?

Ще одна пауза.

— Ревнощі.

Рея перестала усміхатися.

Лада теж.

Провідниця повільно повернула голову.

Сайра не зрозуміла.

— Що?

Рея дивилася на Ваара.

— Звідки ти знаєш це слово?

Ваар:

— Ви щойно його показали.

— Я не говорила.

Він указав на провідницю.

— Вона змінила запах.

На Ладу.

— Ця змінила дихання.

На Рею.

— А ти почала жартувати швидше.

Кілька секунд ніхто не говорив.

Потім Сайра сказала:

— Він мені подобається.

Рея:

— Саме це мене й турбує.

Ваар пройшов усі тести.

У цьому й була проблема.

Ім’я.

Правильне.

Клан.

Правильний.

Війна.

Правильна.

Смерть.

Правильна.

Він пам’ятав поховальний пояс.

Пам’ятав власну групу.

Пам’ятав старі тунелі.

Знав місця, яких не було на жодній сучасній карті.

Лада показувала йому випадкові мітки.

Він пояснював.

Еннара ставила питання про давні ритуали.

Відповідав.

Сайра перевіряла військові сигнали.

Реагував.

Кайр сидів збоку й дивився дедалі похмуріше.

Після двох годин тестів він сказав:

— Мені не подобається.

Лада відірвалася від даних.

— Що саме?

— Усе.

— Надзвичайно науково.

— Я помер. Маю право на інтуїцію.

Рея:

— Це не офіційна пільга.

— Додамо.

Ваар сидів у медичній ніші.

Спокійний.

Надто.

Кайр підійшов.

— Ти пам’ятаєш місце між смертю й тілом?

— Так.

— Яке?

— Велике.

Кайр:

— Це не відповідь.

Ваар:

— У мене немає кращого слова.

— Там були інші?

— Так.

— Ти їх відчував?

— Так.

— Хотів повернутися?

— Так.

Кайр:

— Чому?

Ваар подивився.

— Планеті загрожує небезпека.

Кайр:

— Не тому.

Пауза.

— Що?

— Я теж повернувся під час небезпеки.

Кайр сів навпроти.

— Але коли мене спитали, чому я хотів назад, я не знав.

— Ти знаєш.

— Тепер.

Кайр нахилився.

— А ти відповідаєш так, як відповів би хтось, хто прочитав військову інструкцію.

Сайра:

— Бійці так говорять.

Кайр:

— Мертві — ні.

Ваар усміхнувся.

— Ти вирішив, що знаєш усіх мертвих?

— Ні.

— Тоді?

Кайр довго дивився.

— Ти дуже стараєшся бути живим.

Тиша.

Ваар не змінив виразу обличчя.

Але Рея відчула, як провідниця поруч напружилася.

Лада подивилася на монітор.

Пульс Ваара майже не змінився.

— Це може нічого не означати, — сказала вона.

Рея:

— А може?

— Може.

— Ненавиджу.

— Знаю.

Ваар підняв руки.

— Що ви шукаєте?

Кайр відповів:

— Тебе.

— Я тут.

— Саме це й перевіряємо.