Частина ІІ. Воскресіння без гарантії, повернення коштів і права поскаржитися виробнику

Кайр прокинувся вдруге через шість годин після того, як офіційно перестав бути мертвим.

Цього разу ніхто не аплодував.

Ніхто не кричав.

Ніхто не сперечався, чи має він право сидіти на стільці.

Він просто відкрив очі в медичній ніші, побачив над собою Ладу й запитав:

— Я знову помер?

Лада, яка саме проводила сканування його серця, не підняла голови.

— Ні.

— Точно?

— На цей момент.

Кайр помовчав.

— Дуже заспокоює.

Рея, яка сиділа біля стіни з чашею настою, підняла її в повітря.

— Вітаю. Ти офіційно засвоїв людську медицину.

Кайр повернув голову.

— Я пам’ятаю, як заснув.

— Це добрий знак.

— Я також пам’ятаю, як ви сперечалися про те, чи моє старе житло належить мені.

— Це поганий знак. Бюрократію краще забувати.

Лада нарешті відірвалася від показників.

— Не рухайся.

— Я лежу.

— Ти дихаєш нерівно.

Кайр глянув на власні груди.

— Це заборонено?

— Поки ні.

Рея додала:

— Рада ще не голосувала.

Кайр видав звук, який уже легко можна було впізнати як сміх.

Лада подивилася на Рею.

— Не заохочуй.

— У нього нове тіло. Хай розвиває здорові звички.

— Сарказм не є здоровою звичкою.

— Неправда. Я досі жива.

З іншого боку ніші пролунав голос Марка:

— Надзвичайно слабкий доказ.

Рея повернула голову.

— Тебе ніхто не запрошував.

— Я приніс результати.

— Це гірше.

Марк поклав на живий стіл кілька проєкцій.

Лада одразу стала серйозною.

Кайр спостерігав.

— Ви знову говоритимете про мене так, ніби мене немає?

— Ні, — сказала Рея.

— Так, — одночасно відповіла Лада.

Рея повернулася до неї.

Лада зітхнула.

— Частково.

Кайр сів.

— Я хочу чути.

Лада відкрила рот.

Потім закрила.

— Не знаю, чи це добра ідея.

— Я помер.

— Це не аргумент для всього.

— Для мене поки працює.

Марк кивнув.

— Сильна позиція.

Лада подивилася на провідницю, яка мовчки стояла біля входу.

Та передала коротку мітку.

його право.

Лада видихнула.

— Добре.

Вона збільшила проєкцію.

Перед Кайром з’явилася модель його тіла.

Поруч — друга.

Його колишнього.

Того, яке поховали чотири роки тому.

Вони були майже ідентичними.

Майже.

— Це ти до смерті, — сказала Лада.

Кайр дивився.

— А це зараз.

Друга модель світилася м’якше.

— Різниця?

Лада збільшила кісткову систему.

— Нове тіло трохи молодше.

Кайр підняв брову.

— Наскільки?

— Приблизно на два роки біологічного віку.

Рея присвиснула.

— От бачиш. Смерть усе-таки має бонусну програму.

Лада кинула на неї погляд.

— Не смішно.

— Він усміхається.

Кайр справді усміхався.

— Ще щось?

Лада показала нервову систему.

— Стара травма плеча відсутня.

Кайр різко торкнувся правого плеча.

Покрутив рукою.

Завмер.

— Воно не болить.

— Бо її не відтворили.

— Я зламав його в дитинстві.

— Пам’ять є. Пошкодження немає.

Кайр подивився на себе.

Довго.

— Тоді це не моє тіло.

Лада не відповіла.

Кайр повторив:

— Це не моє тіло.

Рея поставила чашу.

— Воно твоє зараз.

— Але не те.

— Ні.

Він провів пальцями по грудях.

— Шрами?

Лада збільшила модель.

— Частину Карат-9 відтворив.

— Чому?

— Ми не знаємо.

— Якщо це нове тіло, навіщо робити старі шрами?

Лада поглянула на Рею.

Рея похитала головою.

— Не дивись на мене. Я спеціалістка з поганих переговорів, а не з воскресіння.

Марк тихо сказав:

— Можливо, тому що вони були частиною того, як він сприймав себе.

Лада перевела погляд.

— Так.

Кайр:

— Тобто планета вирішила, які частини мене важливі?

Усі замовкли.

Це було неприємно точне питання.

Провідниця підійшла ближче.

Передала складну послідовність запахів.

Лада переклала:

— Вона каже, що поховальна пам’ять клану завжди зберігала не тіло, а слід істоти у світі.

Кайр подивився на неї.

— Гарно.

Провідниця нахилила голову.

— Але нічого не пояснює, — додав він.

Рея всміхнулася.

— Точно той самий.

Лада не любила слово «воскресіння».

Воно дратувало її як науковицю.

У ньому було надто багато відповіді й надто мало питання.

Воскрес.

Повернувся.

Ожив.

Кожне слово робило вигляд, що всі розуміють, що сталося.

Лада не розуміла.

Це її захоплювало.

І лякало.

За наступні дванадцять годин вона майже не виходила з лабораторного сектора.

Рея принесла їжу.

Провідниця принесла воду.

Сайра принесла себе.

На думку провідниці, останнє було зайвим.

Сайра зайшла саме тоді, коли Лада стояла над відкритою проєкцією поховального вузла.

— Ти знову не спала.

Лада не обернулася.

— Спала.

— Коли?

— Нещодавно.

— Скільки?

— Я не веду облік.

Рея сиділа на столі.

— Вона спала двадцять три хвилини.

Лада повернулася.

— Звідки ти знаєш?

— Я вела облік.

— Навіщо?

— Для майбутнього судового процесу.

Сайра підійшла.

— Я можу змусити її відпочити.

Провідниця, яка стояла біля дальньої стіни, повільно підняла голову.

Рея закрила очі.

— Ось зараз буде міжкланова війна через режим сну.

Сайра всміхнулася.

— Я лише запропонувала допомогу.