Частина ІІ. Коли зброя питає, чи можна їй мати вихідний

На шостий день після народження Нового Кореня Карат-9 зіткнувся з проблемою, до якої не був готовий жоден із його мільйонів років еволюції.

Один із солдатів не прийшов на тренування.

Не загинув.

Не захворів.

Не заблукав у джунглях.

Не був викрадений Глибинним Голодом, людьми, прихильниками старого порядку чи якоюсь новою космічною гидотою, яку Всесвіт ще не встиг урочисто представити.

Він просто не прийшов.

Сайра сприйняла це як надзвичайну ситуацію.

Рея — як ознаку прогресу.

Марк — як перший в історії Карат-9 випадок здорового ставлення до робочого графіка.

Лада знайшла корененародженого за три кілометри від тренувального майданчика.

Він сидів біля невеликої водойми.

Його звали Терн.

Ім’я він обрав сам два дні тому після довгого мовчання біля куща з колючими плодами. Рея підозрювала, що логіка вибору була надзвичайно складною. Сайра вважала, що він просто побачив рослину, схожу на власні плечові пластини.

Терн не пояснив.

Тепер він сидів по пояс у воді й дивився, як під поверхнею рухаються дрібні сріблясті істоти.

Його бойовий спис лежав на березі.

За кілька метрів.

Навмисно далеко.

Лада зупинилася поруч.

— Тебе шукають.

— Знаю.

— Тренування почалося.

— Знаю.

— Ти не прийшов.

Терн подивився на неї.

— Так.

Лада чекала.

Він теж.

Через хвилину вона зрозуміла, що це й була вся відповідь.

— Чому?

Терн опустив руку у воду.

Сріблясті створіння розійшлися.

За кілька секунд повернулися й почали кружляти навколо його пальців.

— Тут тихо.

— На тренуванні теж іноді тихо.

— Перед атакою.

Лада усміхнулася.

— Справедливо.

Терн нахилив голову.

Він був одним із масивніших корененароджених. Широкі плечі, товсті кісткові пластини, руки, здатні підняти вагу, з якою Марк волів би працювати лише за допомогою техніки.

Карат-9 явно створив Терна не для спостереження за маленькими водними організмами.

Саме тому Ладі стало цікаво.

— Що ти робиш?

— Дивлюся.

— Навіщо?

— Подобається.

Лада сіла поруч.

— Що саме?

Терн знову занурив пальці.

— Вони не планують.

— Звідки знаєш?

— Не відчуваю.

— Можливо, планують дуже погано.

Він подивився на неї.

— Це жарт?

— Так.

— Я зрозумів.

— Прогрес.

Терн ще трохи спостерігав за водою.

Потім сказав:

— На тренуванні треба перемогти.

— Не завжди.

— Сайра каже — завжди.

— Сайра вважає перемогою навіть правильне розташування стільців.

— Вона сильна.

— Так.

— Ти теж.

Лада засміялася.

— Я?

— Ти можеш змусити Рею замовкнути.

Лада на кілька секунд втратила дар мови.

— Хто тобі це сказав?

— Я бачив.

— Це не сила. Це рідкісна природна аномалія.

Терн подумав.

— Сайра не може.

— Ні.

— Провідниця може.

Лада відчула тепло в щоках.

— Іноді.

— Без слів.

— Терне.

— Так?

— Ми говоримо про тебе.

— Тобі не подобається говорити про провідницю?

— Мені дуже подобається говорити про провідницю. Саме це й проблема.

Терн прийняв інформацію.

Кілька секунд дивився у воду.

— Я не хочу на тренування.

Ось воно.

Не «не можу».

Не «втомився».

Не «пізніше».

Не хочу.

Лада відчула, як щось усередині неї напружилося.

Не страх.

Швидше захват.

— Чому?

Терн повільно відповів:

— Коли беру спис, знаю, куди бити.

Він торкнувся власного плеча.

— Тут.

Потім шиї.

— Тут.

Грудей.

— Тут.

— Це бойові матриці.

— Так.

— Вони тебе лякають?

— Ні.

— Тоді?

Терн подивився на спис.

— Вони подобаються.

Лада мовчала.

— Коли тренуюся, усе просто. Тіло знає. Я швидкий. Сильний. Інші дивляться.

— І це погано?

— Не знаю.

Він опустив очі.

— Але біля води я не знаю нічого.

— І це тобі подобається?

— Так.

Лада відчула мурашки.

— Чому?

— Це моє.

Просте речення.

Усього два слова.

І чомусь вони здалися їй важливішими за половину законів, які Рада Коренів ухвалила після створення Союзу.

У бойових навичках Терна жили чужі покоління.

Чужі смерті.

Чужі рішення.

Чужі м’язові реакції.

А незнання маленьких сріблястих істот було його власним.

Першою порожньою сторінкою.

— Ти хочеш залишитися?

— Так.

— Добре.

Терн подивився на неї.

— Можна?

Лада не відповіла одразу.

— Звичайно.

— Сайра сказала, що всі мають тренуватися.

— Сайра багато чого каже.

— Вона командує обороною.

— Не тобою.

Терн завмер.

— Не мною?

— Ні.

— Але мене створили для оборони.

— Ми ще не вирішили, для чого тебе створили.

— Карат-9 вирішив.

— Тоді Карат-9 може прийти й пояснити особисто.

Коріння під водою ворухнулося.

Лада подивилася вниз.

— Не підслуховуй.

Терн теж опустив погляд.

— Він почув.

— Чудово.

— Ти не боїшся говорити з планетою так?

Лада усміхнулася.

— Я живу з Реєю. Після неї масштаб співрозмовника вже не дуже лякає.

Терн не зрозумів.

Лада вирішила не пояснювати.

Вона підвелася.

— Я скажу Сайрі, що ти сьогодні не прийдеш.

Терн подивився на неї.