Частина І. Армія, яка ще не вміє ходити, але вже знає, кого оточити

На світанку першого дня після народження Ашра навчилася ходити.

До полудня — бігати.

До вечора — визначати найкоротший маршрут до будь-якої точки табору, не користуючись картою.

Наступного ранку вона знайшла п’ять слабких місць у системі охорони Ради Коренів.

Після обіду — ще два.

Шосте усунула сама.

Сьоме залишила.

Марк дізнався про це останнім, що дуже добре характеризувало рівень його професійної самооцінки й значно гірше — якість нової оборонної системи.

— Чому ти нічого не сказала? — запитав він.

Ашра сиділа на краю кам’яної платформи, звісивши довгі ноги в туманну долину.

За дві доби вона вже навчилася носити тканину.

Точніше, Лада переконала її, що постійно ходити голою між представниками шести культур, трьома видами й одним Марком — це не найкращий спосіб зосередити Раду на політичних питаннях.

Ашра не зрозуміла проблеми.

Провідниця теж.

Сайра заявила, що проблема суто людська.

Рея сказала, що це перший випадок, коли вона погоджується із Сайрою й водночас категорично проти практичного застосування її висновку.

Після цього Лада отримала надзвичайно невдячне завдання пояснити новому виду концепцію одягу, пристойності та історично дивного людського страху перед певними ділянками власної анатомії.

Ашра вислухала.

Подумала.

І запитала:

— Якщо людське тіло таке небезпечне, чому ви не носите броню під час розмноження?

Рея вийшла з кімнати.

Марк сміявся п’ять хвилин.

Лада ще довше.

Провідниця не зрозуміла половини слів, але через Союз відчула сором Реї й теж була надзвичайно задоволена.

Тепер Ашра носила простий темний пояс, м’які смуги тканини на грудях і стегнах та кілька пластин із місцевої кори там, де це не заважало її природній броні.

Виглядала вона від цього не менш небезпечно.

Навпаки.

Тепер небезпека мала дизайн.

Марк стояв перед нею з планшетом.

— Сьоме слабке місце, — повторив він.

Ашра подивилася на нього.

— Так.

— Ти його не закрила.

— Ні.

— Чому?

Вона повернула погляд до долини.

— Щоб побачити, хто скористається.

Марк мовчав.

Рея, яка стояла неподалік із чашкою гарячого відвару, повільно опустила її.

— Перепрошую?

Ашра показала на вузький прохід між двома кореневими стінами.

— Якщо всі входи захищені, ворог шукає інший шлях. Якщо один здається слабким, ворог обирає його.

— І?

— Тоді ми знаємо, де він буде.

Сайра, що саме підійшла до них, задоволено показала зуби.

— Розумна.

Рея навіть не обернулася.

— Не підбадьорюй дитину.

— Вона не дитина.

— Їй два дні.

— У два дні вона мислить краще за половину Ради.

Марк потер підборіддя.

— Це, чесно кажучи, дуже низька планка.

Ашра нахилила голову.

— Планка?

— Неважливо.

Рея підійшла до неї.

— Ти залишила навмисно незахищений прохід.

— Так.

— Щоб хтось міг ним скористатися.

— Так.

— І тоді ти його оточиш.

Ашра задумалася.

— Не обов’язково.

Рея вже майже відчула полегшення.

— Спочатку з’ясую кількість.

Полегшення померло швидко й без права на воскресіння.

— Ашро.

— Що?

— У нас немає ворога.

— Поки.

Рея повільно заплющила очі.

Марк зробив ковток зі своєї чашки.

— Вона розвивається прекрасно.

— Замовкни.

— Просто кажу: стратегічне мислення, короткі речення, песимізм. Ще трохи — і можна видавати офіцерське посвідчення.

Сайра подивилася на Ашру майже з материнською гордістю, що було особливо тривожно, враховуючи, що Сайра вважала добрим вихованням дозволити молодняку самостійно навчитися уникати падіння зі скелі.

— Правильно, — сказала вона. — Ворог завжди з’являється.

Ашра кивнула.

Рея розвернулася до неї.

— Ні.

Сайра підняла брову.

— Скільки разів люди поверталися?

— Ми зараз не про людей.

— Скільки?

Рея зітхнула.

— Тричі.

Марк кашлянув.

— Формально більше.

Рея глянула на нього так, що він вирішив не уточнювати.

Сайра продовжила:

— Скільки разів приходили давні чужинці?

— Один відомий раз.

— Глибинний Голод?

— Це внутрішня проблема.

— Вона намагалася з’їсти планету зсередини.

— Я знаю.

— Тоді чому ти заперечуєш очевидне?

Рея поставила чашку на камінь.

— Бо якщо навчити новонароджених, що весь Всесвіт — це список майбутніх ворогів, ми отримаємо саме ту цивілізацію, від якої весь цей час захищалися.

Сайра звузила очі.

— А якщо навчити їх довіряти, вони загинуть.

— Між довірою й параноєю є кілька проміжних станів.

— Людські?

— Деякі навіть робочі.

Ашра дивилася то на одну, то на іншу.

— Ви не погоджуєтесь.

— Постійно, — відповів Марк.

Рея не відводила очей від Сайри.

— Це називається політика.

Ашра задумалася.

— Це коли всі говорять і ніхто не знає, що робити?

Марк подавився напоєм.

Сайра голосно засміялася.

Рея повільно повернулася до Лади, яка саме виходила з дослідницького павільйону.

— Це ти її навчила?

Лада підняла руки.

— Клянуся, ні.

— Тоді це природне.

Марк витер рот.

— Ми приречені.

Корененароджені не мали дитинства.

Саме це найбільше лякало Ладу.

Їхні тіла виходили з камер фізично зрілими. М’язи були готові до навантаження. Кісткові пластини вже затверділи. Нервова система працювала з ефективністю, яка змусила б людських нейробіологів або плакати від захоплення, або негайно подати заявку на патент.