25.2

Прокинувся Вітрян від того, що його струснуло. І це явно не було відновлювальною вправою, бо медкамера зблиснула й видала питання про запуск автономного режиму та кріосну.

 — Е, ні, бовтатися у космосі сплячою красунею я не згоден! — не зрадів цій пропозиції Вітрян та запустив інформаційний екран. Показники організму були в нормі, але час відновлення дивував. Чи то мала місце помилка, чи то він спав понад сорок діб. Згадавши, хто саме його вкладав у медкамеру, Вітрян вилаявся й активував відкриття медкапсули.

— О, прокинувся? Вчасно. Захисний комбез і до центру керування! — гримнув у нього над головою голос.

— Це хто? — ошаліло підняв голову Вітрян. Корабель ще раз відчутно струснуло.

— Прискорся, якщо не хочеш літати космосом замороженою тушкою без шансів прокинутися! — гримнув той самий голос.

— Та заради Адари, я що, проспав полишення Мавки? — обурився Вітрян поспіхом запаковуючись в комбез та активуючи максимальний захист. На «Око» вискочило повідомлення про високий рівень опромінення, а в шию вп’ялася ін’єкція, що нівелювала отриману в процесі одягання дозу.

— І не тільки. Менше сил на секс треба було витрачати, — пролунало знайомо-уїдливе.

— Юн Чан? Ти угнав мій корабель?!!

— Технічно, це доставка власника до безпечної зони.

Корабель знову суттєво струснуло, стінами промайнули аварійні сигнали.

— У тебе якесь сумнівне розуміння безпечної зони! Та СЕРП так не трусило під час падіння на Мавку!

— То шуруй за штурвал, продемонструй майстер-клас керування цієї богемською іграшкою. Ні зброї, ні нормальних щитів, маскування рівня супернової посеред мертвої галактики. Ще й слухається через раз.

Вітрян поспіхом вискочив з медблока й об щось перечепившись, мало не полетів носом у підлогу. Ледь втримався на ногах, вдарився плечем об перегородку й роззирнувся. Здивовано кліпнув, бо те, що бачили очі, просто не могло бути правдою, але й для галюцинації воно було занадто реалістичним. Весь коридор обплітали якісь рослини, знущально поблискуючи дрібненькими листочками та червоними пухнастими хвостиками.

— Спали мене Адара… Що це таке?!

Але тут корабель знову струснуло. Вітрян оговтався й кинувся до кабіни керування, перестрибуючи через численні чи то гілки, чи то корені.

У кабіні виявилося людно. За штурвалом сидів Юн Чан, поряд з ним, під стіною, бліда Кімінела, а трохи далі… Мавка. Тільки, наче, з плоті. Вітрян спантеличено протер очі — Мавка не зникла.

— Адарі доведеться стати в чергу, бо зараз це намагаються зробити ірмаки, — не озираючись сказав Юн Чан з місця другого пілота.

Вітрян рвучко видихнув, поспіхом поглянув на показники й вирішив відкласти розпитування. Їх дійсно переслідували три кораблі ірмаків. І не просто переслідували, а стріляли! Юн Чан намагався ухилятися, але його дії обмежували безпекові протоколи, адже СЕРП був цивільним судном. Мурзік, звичайно, давно й віртуозно відкоригував всі ці протоколи під манеру кермування Вітряна, але на непроханих «гостей» ці покращення явно не розповсюджувалися.

— Прийми свої злочинні лапи від мого СЕРПа. Він прекрасно слухається! Просто господаря, а не підступних крадіїв-самозванців, — шикнув Вітрян та заскочивши у рідне крісло забігав пальцями по панелі керування. Викинув з системи Юн Чана, одночасно синхронізуючи «око», активуючи перерозподіл потужності та активуючи режим екстремального маневрування. Половина панелі керування вмить згасла, за нею згасли всі зовнішні розпізнавальні елементи корабля.

— Непогано, — пролунав поряд голос Юн Чана, проте Вітряну було не до чужих коментарів.

Маневр, ще маневр, обліт скупчення каміння у хвості комети, поряд з якою вони пролітали. Спалахи ворожих розрядів, які з тим камінням не розминулися. Ірмаки розосередилися й Вітрян круто розвернувшись, проскочив просто між ними. Зі сторони Кімінели пролунав тихий зойк, проте Вітрян не мав часу пояснювати свої дії, чи заспокоювати пасажирів. Розумів, варто на мить втратити увагу і заспокоювати буде вже нікого. Всі знали, що зброя ірмаків шансів не полишала.

Маневр, ще маневр, спалах від заряду, що замість СЕРПа ковзнув по іншому кораблю ірмаків. Здивоване хмикання Юн Чана, перегрупування ірмаків, улюблений фінт Вітряна з коригування траєкторії внаслідок зміни конфігурації корабля. І ось попереду замайоріло пасмо знайомої туманності, з якої Вітрян з Мурзіком вискочили до Мавки. Якого квазара Юн Чан бовтався весь цей час в секторі Мавки?

Звук СЕРПА знову змінився. Корабель прискорився, ухилився ще від кількох атак, одночасно звітуючи про наявні порушення, в тому числі про «надмірне поширення рослинних форм».

 — Та бачу, бачу. Зараз скинемо агресивний «хвіст» й одразу відправлю цю строкату компанію займатись прибиранням, — бурмотів Вітрян, маневруючи та одночасно активуючи найближчі координати для стрибка. Нескінченно петляти від пострілів не зможе навіть він. Ще трохи й від хвоста комети, яким він прикривається, полишиться лише спогад.

Координати, які видав СЕРП, видалися Вітряну незнайомими, проте часу на роздуми не було, бо до корабля вже наближався потужний, згенерований двома бортами ірмаків енергетичний заряд. Мацакоходи, явно не планували їх відпускати. Маневрувати було вже ніколи, тож Вітрян активував стрибок, сподіваючись, що координати полишилися після якогось з попередніх доставляннь й він опиниться у знайомих місцях.