24.2.

24.2

Вітрян

Пробудження не порадувало. Поряд бубоніли якісь голоси, в голові стояв туман, всі м’язи нили, а у горло наче піску хтось насипав. Щоб відкрити очі, Вітряну довелося докласти зусиль. Краще б не докладав. Варто було розплющити повіки, як очі запекло від нестерпно яскравих сонячних променів, що пронизували плетиво рослин над головою та розсипалися численними відблисками по глянцевому листю та суцвіттях.

— Хто-небудь, запустіть світофільтри. Корисна ж штука… — пробурмотів Вітрян намагаючись активувати на «оці» дзеркальний режим для зіниці. Гаджет самовпевнено сповістив, що освітлення «в межах норми» й засипав якимись нескінченними повідомленнями. — Та в чорну діру таку норму… — чортихнувся Вітрян, рухом повіки змахуючи всі повідомлення та примусово запускаючи максимально допустиме перекриття зіниці. Простір навкруги заполонила приємна напівтемрява.

— Здається, хтось сильно переоцінив свої можливості, — пролунав поряд знайомий голос. Потім в полі зору з’явився і власник голоса — Юн Чан. Чоловік співчутливо поглянув на Вітряна. — Прокидайся, секс-гігант. Збирачки насіння вже розійшлися.

— Збира…? А-а-а… дівчата… — в пам’яті Вітряна виринув спогад про кількох сором’язливих красунь. Він мимоволі посміхнувся. — А чому розійшлися? Сподіваюся, всі полишилися задоволені? — Він потер пальцями скроню, намагаючись сконцентруватися на розмові, але думки розліталися, мов краплі води у невагомості.

— Богема — це не виліковно… — закотив очі Юн Чан й кинув щось в руки Вітряну. — Є звичайно деякі плюси — ти так захопився, що не довелося за тобою летіти до шахара, але я не наймався розшукувати, де ти роздягався. А потім ще й вмовляти дослідників віддати твої розумні лахи. 

— Мої …лахи? А навіщо вони дослідникам? — Вітрян розгублено роздивлявся отримане і з подивом виявив, що це його комбінезон. Здивовано потер чоло, бо не пригадував, щоб роздягався. Але опустивши погляд, мусив визнати, що, певно, таки роздягався, бо зараз його вбрання складалося лише з кількох великих рожевих квітів. Власне, він сидів серед купи тих квітів. З них, здається, складалося все це ложе під шатром квітучих ліант. Вітрян розгублено торкнувся пелюсток. Приємні, немов оксамитові, на дотик. Але вже за мить він з цікавістю роздивлявся власну руку, бо її, та й всю його шкіру, вкривала сітка дрібних подряпин. Одні вже взялися кіркою, інші були зовсім свіжі. Складалося враження, що перш ніж приземлитися у цій купі пелюсток Вітрян, чи то намагався зробити собі масаж щіткою для очищення сопл СЕРПа, чи то кілька днів ганяв голяка по колючих кущах. Обидва варіанти ставили питання: «Від чого ж його так солідно накрило?»

— О, дівчата у захваті. Кажуть, ти був неперевершений, — пролунав поряд голос Кімінели, яка щось робила з ліанами. — Навіть арборес відмітили новий рівень чуттєвих задоволень, а також небачений сплеск еротичних емоцій.

— Ще б пак, кілька діб суцільного майстер-класу по сексу й, напевне, контейнер насіння в підсумку. Втім, віддаю належне, тільки представник богеми під дією такої варанячої дози афродизіаків може полишити по собі гарні враження, ще й перейматися чи всі задоволені. Краще б ти хоч трохи про себе подумав, «герой». Вдягайся та запусти очищення організму. Час стартувати. — пролунав з іншої сторони голос Юн Чана.

— Я нікуди не полечу без Мурзіка, — мотнув головою Вітрян від чого все перед очима попливло. Довелося вчепитися за якусь гілку та кілька разів глибоко вдихнути-видихнути.

— Тобі треба бойовий ШІ, щоб повернутися на СЕРП і привести себе до адекватного стану? — саркастично поцікавився Юн Чан. — Оригінальна у тебе нянька. Краще б ти його очікував, коли знімав комбес та вимикав захисні мембрани.

— Та не міг же я оголити лише робочий орган… Якісна еротика має приносити задоволення всім учасникам і вимагає повної віддачі. А вид активних мембран дівчат чомусь лякав,  — Вітрян ледь висмикував з пам’яті окремі шматки спогадів: танці, напої, невеличка бійка з місцевими хлопцями (здається, суто декларативна), прогулянка з кількома дівчатами до заквітчаного намету, напої, якесь частування, неспішне роздягання дівчат... А от звідки взялися на його тілі подряпини, пам'ять навіть не натякала.

— Повна віддача, лякало дівчат… Небезпечна це звичка — ігнорувати власну безпеку заради комфорту інших. Твоє щастя, що хоч «око» у тебе не на «робочому органі» встановлене, — хмикнув Юн Чан. — Ще трохи й почну розуміти, чому тобою почав опікуватися навіть неприкаяний бойовий ШІ.

Вітрян обурено засопів, але не придумав розумної гідної відповіді. Тож він так-сяк запхнувся в комбінезон, запустив сканування й деякий час шоковано споглядав на перелік «несанкціонованих елементів» у своєму організмі. Довгий список виявлених нетипових метаболітів, зміни у ферментах, білках, газообміні та навіть клітинах крові. Складалося враження, наче він протестував на собі всі можливі стимулятори, заливши це контейнером сумнівно сумісних напоїв. Та Вітрян такого списку проблем не бачив навіть після шалених юнацьких вечірок на астероїді розваг!

— Оцінив, яке тебе очікує похмілля? — з жалістю поглянув на нього Юн Чан.

— Звідки тут таке різноманіття? Сюди ж майже тисячу років не добирався прогрес сфери задоволень, — спантеличено пробурмотів Вітрян.

— Ой, та кому він тут треба. За цю тисячу років арборес прекрасно протестували на людях всю місцеву флору. І варто визнати, наша хімія не дотягує до розваг рослинності Мавки. Якби мої модифіканти регулярно не очищували організм від численних сполук з «непрогнозованими наслідками», я б вже давно демонстрував суцільну мак нагаду, — Юн Чан рвучко підняв Вітряна за комір, від чого шию неприємно запекло.