Розділ 20

Кімінела

Кімінела дізналася, що Іггдрасілль бачив перших людей, які ступили на його планету. Люди справили гарне враження, попри те, що арборес на той момент вже мали не дуже неприємний досвід знайомства з представниками швидкого життя — ірмаками. Ірмаків цікавило водне середовище, тож арборес не заперечували проти їх візитів. Проте за якийсь час ці представники швидкого життя почали організувати собі море, затопивши одну з долин, в якій мешкало багато молодих дерев. Арборес така самодіяльність не сподобалася, тож вони ліквідували ті тимчасові поселення разом з морем та позбавили ірмаків можливості відвідувати на планету. Через це перший візит людей міг закінчитися не розпочавшись. Але люди вдало обрали місце посадки.

Кімінела ніби провалилась у ті часи. Побачила, як з хмар виринає темно-синій незнайомий космічний корабель, що обирає для приземлення кам’янисте плато, а не одне з великих озер, як це робили ірмаки. Саме це і дало людям шанс. Визначивши місце приземлення невідомого літального апарату, арборес зупинили формування ліквідаційного заряду й вирішили роздивитися візитерів.

  Маленькі двоногі створіння суттєво відрізнялися, як від ірмаків, так і від інших знайомих арборес форм життя. Це була невелика група, котра досить швидко почала дихати повітрям планети та спілкувалася за допомогою звуків, емоцій та енергетичних імпульсів. Арборес це зацікавило, тож вони вирішили поспостерігати за новими гостями, хіба що іноді акуратно перевіряли можливість регулювати діяльність нових істот через склад повітря та зміну енергетичного фону. Проте поведінка людей не потребувала суттєвої корекції. Вони демонстрували акуратність та обережність у своїй діяльності. Брали зразки ґрунтів, води, рослин, бактерій, контактували переважно зі швидкими формами життя, найчастіше з тими, які намагалися перевірити харчову цінність чужинців. Люди виявилися захищеними, допитливими, втім несподівано милосердними – найчастіше обходилися тимчасовою паралізацією нападників. Навіть комах намагалися зайвий раз не ображати.

А потім якось один з членів тієї групи зупинився біля Іггдрасілля та милуючись пейзажем сів на переплетіння його коренів та почав розказувати про свій світ. І арборес зрозуміли, що їх діяльність не полишилася непоміченою, а гості здогадалися, хто є господарями планети. Іггдрасілль був приємно здивований й надіслав людині імпульс схвалення, на який чоловік зреагував щирою усмішкою та делікатним дотиком до кори дерева. Та усмішка і енергія щирої радості людини від першого контакту, назавжди полишилася в спільній свідомості арборес, як еталон дружнього спілкування двох рас.

Чоловік почав щодня приходити до Іггдрасілля та спершись спиною об стовбур неспішно говорити. Він розповідав про себе, свою команду, побачені світи, рідну планету. Досить швидко арборес навчилися його непогано розуміти, бо чоловік не просто видавав звуки, його мозок формував емоційно-енергетичні образи, котрі арборес могли сприймати. Спочатку це були  досить розмиті,  а іноді й зовсім незрозумілі картини, проте для арборес це був надзвичайно цікавий досвід прямого спілкування з представником швидкого розумного життя. А згодом, коли арборес налаштувалися на спосіб спілкування чоловіка, вони були просто заворожені творчими та дослідницькими можливостями настільки невеликих істот, багатством та незвичністю їх досвіду, обсягу наявної у них інформації. А чоловік все приходив і говорив. Розповідав про своїх друзів, сім’ю, про рідну планету — Землю. Про її моря, гори, величні та різноманітні ліси. Тропічні, північні, середземні. Про гігантські секвої та карликові берези, про кольорові евкаліпти та грандіозні баобаби, про стрункі пальми та лапаті ялини, гігантські кактуси та розлогі плакучі верби, про мангрові зарості та колонії Канарських молочаїв. І перед арборес поставали численні образи тих рослин, вражаючи різноманітністю флори Землі. Також чоловік розказав, що колись, задовго до космічної ери, у людей існувало безліч легенд про дерева. Про Дерево світу, духів лісу, прекрасних дріад, різноманітних мавок, які доносили людям волю лісу. Значно пізніше ці розповіді наштовхнули арборес, на ідею створення енергетичного образа, який зможуть сприймати люди.

Той чоловік переконав арборес, що людство варте уваги, поваги та може бути прекрасним партнером у дослідженні світу. А ще, всотуючи історії чоловіка про те, що колись в різних куточках його планети, різні народи вважали дерев мудрими богами, втіленням духів, віссю світу та воротами до інших світів, арборес дійшли висновку, що на Землі могла колись існувати спільнота арборес. Але сприйняття людьми цих легенд, як напівзабутої казки, говорило про те, що та спільнота давно зникла. Це арборес неабияк зацікавило. Сам факт, що діти арборес могли дістатися Землі, їх не дивував (адже танок Олін-іде якраз і відправляє насіння в подорож до незвіданих планет), а от причину повного зникнення спільноти представників своєї раси вони хотіли знати. Але чоловік не знав відповіді на ці питання. Лише припустив, що причина була в  якійсь з глобальних катастроф, внаслідок яких не раз суттєво переписувалась біорізноманітність Землі. От тільки за його словами люди не мали достатньо інформації про ті катастрофи, бо значна їх частина сталася ще до розвитку цивілізації людства, та й наступні були не дуже добре зафіксовані. Власне арборес взагалі були здивовані, що такі маленькі істоти змогли зберегти пам'ять про події планети, які значно перевищують строк їх життя. Це здавалося арборес неймовірним, адже вони знали, що на відміну від спільноти арборес, представники швидкого життя не мають мінералізованого коріння, що надійно зберігає повний досвід всіх попередніх поколінь. Тож дерева з розумінням поставилися до поганого знання людей історії Землі, але полишили собі завдання дізнатися, що ж відбулося з деревами на планеті людей і чи дійсно жили там арборес.