18.2

Кімінела

— Кіготь? Але ж це, наче… ящірка? — Кімінела змусила себе придивитися до вмісту контейнера в руках Юн Чана. Там плавала маленька блідо-зелена рептилія. Заплющені очі, трикутна голова з кількома наростами, що продовжувалися по спині до кінчика довгого хвоста, котрий закручувався навколо тіла, чотири кінцівки з видовженими пальцями та акуратними світлими кігтиками. Ящірка мала настільки буденний вигляд, що здалася дівчині абсолютною нісенітнецею посеред корабля ірмаків.

— Так, представниця лускатих рептилій. І, повір мені, ду-у-же цікава представниця, — відповів Юн Чан, примруженим поглядом роздивляючись вміст контейнера.

— Чим?

— Це нащадок зеленого йоскатика, істоти, яка була причиною нищівної битви між людьми та ірмаками за одну з невеликих планет. Щоправда, більшість людей досі впевнена, що ірмаків тоді цікавив розміщений там передовий центр розвитку ШІ. Центр там насправді був й ірмакам він категорично не подобався (вони мають якусь непереборну антипатію до синтетиків та штучного інтелекту), але справа таки була не лише в Центрі. Перш за все ірмакам була потрібна та планета та її біологічні форми. Так думав мій предок, який мав нещастя працювати в тому Центрі.

— Здається, ви з ШІ-Мурзіком згадували цих істот… — потерла скроні Кімінела.

— Ще б пак, знаменитий програмний лаг, який дорого обійшовся людям. І тепер я впевнений, що не лише людям. Взагалі ця історія до смішного сумна й масштабна, як ефект метелика, — хмикнув Юн Чан, відкладаючи в сторону знайдений контейнер з ящіркою та продовжуючи огляд інших. — Одного разу мій предок, який тестував напрямок логічних ланцюжків прототипа нового ШІ, доручив піддослідному екземпляру проаналізувати довільний інформаційний пакет з загального спостереження за планетою. ШІ провів аналіз й несподівано повідомив, про виявлення ознаки регулярних відвідин планети іншою расою, та навіть розрахував орієнтовну дату наступного візиту. Це здивувало мого предка, бо планета була віддалена від основних маршрутів і вважалася незаселеною, важкодоступною та малоперспективною. Він передав цю інформацію охороні Центру, ті перевірили все та з’ясували, що планету дійсно непомітно відвідували ірмаки та, ймовірно, оглядали об’єкти людей.

Центр направив інформацію керівництву Альянсу Туманностей (існував в ті часи такий) й  отримав наказ спостерігати за діями ірмаків. Війни люди тоді ще не очікували, проте певна напруга в стосунках вже була. Втім, на той момент поведінка мацакоходів здавалася майже невинною. Невеликі дослідницькі групи, збори зразків (паростки дерев, комах, рептилій, дрібних тварин), банальна, нехай і занадто утаємничена цікавість. Хіба що кілька разів у перехоплених повідомленнях ірмаків зустрілася дивна фраза про «каталізатор божевілля дерев». Керівництво Центру не бачило в цих діях якоїсь загрози, але на вимогу Альянсу, доручило групі вчених, до якої увійшов і мій предок, зібрати та дослідити зразки тих організмів, якими цікавилися ірмаки.

Вчені  все зібрали, провели вивчення, тести, аналізи, проте нічого особливого не виявили. Дерева в тій місцевості мали підвищену кількість «відьминих мітел», але це можна було пояснити природними аномаліями та діяльністю людей. Власне, Центр і розмістили на окремій безлюдній планеті через можливість незначного впливу на екологію, який надмірно турбував богему. Отож, висновки досліджень лише розширили знання людей про флору та фауну планети, але нічого цікавого не повідомили.  Ні рослини, які збирали ірмаки, ні тварини, не виробляли сильних токсинів, не проявляли надмірно-агресивних здібностей та не мали інших критично небезпечних для людей ознак. М'ясо більшості тих тварин було їстівне, та й рослини без проблем можна було пускати на побутові потреби. Керівництво Центру вирішило, що ірмаки просто використовують цю планету, як місце для полювання, а людей уникають через  культурні особливості. (Те, що ірмаки не дуже люблять людей й старанно уникають контактів, тоді вже знали). Звичайно, ніхто не планував полишати зручну планету через харчові вподобання ірмаків, тож звіт науковців направили до Альянсу та, встановивши додаткову систему моніторингу, Центр продовжив роботу.

Але моєму предку цей підсумок здався поспішно-помилковим. Тому, попри наказ закрити програму та позбутися всіх зразків, він потай продовжив вивчення деяких зібраних зразків, знову залучивши до цього один з експериментальних зразків ШІ. І той знову допоміг, виявив, що в певні періоди у пазухах під кігтями зелених йоскатиків виробляється незначна кількість слизу, який полишається на рослинах під час харчування цих рептилій. А після того, як йоскатики покидають рослину, той слиз починає висихати та приваблювати комах.  ШІ зробив припущення, що це такий собі «маркер» йоскатиків, про те, що рослина їстівна і варта того, щоб до неї повернутися.

Мій предок вирішив перевірити цю версію та провів аналіз слизу. Слиз містив леткі речовини та сахарози (які власне і приваблювали комах), а ще, несподівано, кілька невідомих сполук подібних до брассиностероїдів — рослинних гормонів, які допомагають рослинам регулювати ріст, розвиток, клітинний поділ, розтягання клітин, старіння листків та реакції на зовнішній стрес (наприклад, посуху, холод, засоленість ґрунту або хвороби). Це було дивно і означало, що слиз прямо впливає на стан рослин. Подальші спостереження виявили, що комахи, які ласували цим слизом, жили мінімум втричі довше норми. Мій предок вирішив перевірити, чи впливає цей слиз подібним чином на більших істот та провів досліди на щурах. Заповзятий був чолов’яга… Результати дослідів показали, що введений підшкірно, цей слиз у щурів стимулює мутаційні процеси, але при цьому в третині випадків вимикає, так званий, «ген старіння». Це наштовхнуло мого предка на думку, що ірмаки видобувають чи шукають на цій планеті щось на зразок «еліксиру вічної молодості». Але завершити свої дослідження мій предок не встиг, бо його піддослідному ШІ надійшов пакет програм оновлення. А після встановлення оновлень, замість здібного помічника мій предок раптом отримав бойового ШІ, який планомірно знищив всі «несанкціоновані форми життя в лабораторії». Предок був в розпачі. Кинувся розбиратися і виявив, що його піддослідному ШІ те оновлення було помилково направлене «юним талантом» - племінником керівника Центру. Цей юнак славився своїм вмінням створювати проблеми, за що його навіть прозвати «екстрим- тестером». Проте спроби мого предка притягнути винного довбограя до відповідальності призвели лише до того, що мого предка з тріском  вигнали з Центру й навіть з планети. За іронією долі це врятувало йому життя.