13.2

Вітрян був обурений тим, що Мурзік так підступно здав Юн Чана. Те, що цей хлопець злочинець,  жодним чином не виправдовувало ідеї ШІ здати його розумним деревам! Розумні — ще не означає безпечні, тим паче на планеті, з такими сумнівними поглядами на гуманізм. Й аргументи Мурзіка, що в першу чергу для безпеки цього вузькоокого спритника, його варто якомога акуратніше й швидше доставити до господарів планети, буквально притягнуті за вуса! Той факт, що Юн Чан ще  не зустрічався з арборес, бо досі бігав переважно підземеллями Мавки (адже корабель торговця, з якого він втік, знаходився у печері), ще не означає, що варто йому влаштовувати примусове знайомство! Ще й такими методами! Тим паче з урахуванням того, наскільки яскраво «нерозумні» рослини  пустелі пояснили варіанти ставлення до людей! Не можна так ризикувати життям людини! Навіть якщо та людина злочинець!

Холодна логіка Мурзіка і до сьогодні часом дратувала Вітряна, але зараз реально вибісила.  Вітрян ледь стримувався, щоб суперечка з ШІ не переросла грандіозний скандал. А коли під час чергового підвищення голосу Вітряна, ця нахабна морда меланхолійно зауважила, що не варто демонструвати помічникам Яхандіпаті своє невміння опановувати емоції, бажання чимось тріснути цей пухнастий жмуток сарказму стало майже нестримним. Вітрян розлючено скрипнув зубами, видихнув, відвернувся  від ШІ й вдав, що страшенно зацікавився розглядуванням пейзажів (літальний апарат саме вилетів з тунелю й перед ними, як на долоні, відкрилася долина). Мурзіка той маневр, звичайно, не ввів в оману, але принаймні Кімінела та ті дві гори м’язів з мечами перестали кидати на Вітряна косі погляди. Щоправда, блондин, який сидів біля Юн Чана, продовжував випромінювати якусь на диво ядучу суміш невдоволення, зневаги й ворожості. Невже в їх суспільстві настільки засуджують сварки та прояви емоцій?  

Старанно імітуючи милування пейзажами, Вітрян знову мимоволі здивувався тому, що тут не помітно жодних ознак цивілізації людей. Навіть до химерних мостів, які здалеку мали вигляд хаотичного переплетіння ліан, не вело жодних доріг.

— А чому ви не будуєте дороги? — спитав Вітрян у Кімінели, розсіяно роздивляючись вигини рожевих рік та численні водоспади.

— А що  таке «дороги»? — зацікавлено повернулася до нього дівчина.

— Гм, — здивовано підняв брови Вітрян. Йому здавалося, що термін «дорога» не потребує пояснень. Проте ще раз окинувши поглядом пейзаж внизу, пояснив. — Рівна зручна поверхня, якою можна ходити не ризикуючи щомиті звернути шию. Щось на зразок вашого майданчика, де відбувалося свято.

— Ми не будували той майданчик. Ми його лише прикрасили, — знизала плечима Кімінела..

— Гаразд… Але ж по акуратно облаштованих, наприклад, вимощених камінням стежках, ходити значно зручніше.

— Викласти стежки камінням? І приректи на смерть тисячі рослин? Це шкодитиме навіть арборес! — несподівано обурилася Кімінела. — Навіть звичайні стежки завдають шкоди. Тому ми постійно змінюємо маршрути, а там де ходимо часто, формуємо мости.

— Тобто? — тепер вже Вітрян здивувався. — Як стежки можуть шкодити деревам?

— Стежки — це ознака того, що в даному місці ґрунт ущільнюється, а отже перетискає рослинам коріння, що призводить до їх послаблення, погіршує опір шкідливим комахам, хворобам. Перша біда, яку принесли з собою люди, це широке поширення вертицильозного в'янення.

— Це ще що таке?

— Грибкова хвороба.

— Люди заразили дерева грибком?

— Ні, ці гриби давно жили на цій планеті. Зазвичай вони живляться органічними залишками і не становлять загрози для здорових рослин. Інша ситуація коли арборес отримує пошкодження. А стежки, які наші предки дуже активно формували, — шкодили. Ущільнений грунт травмував коріння в яке потрапляли грибкові утворення, засмічували судинну систему дерев, блокували надходження поживних речовин вгору стеблом, що призводило до хвороб, а часом і загибелі арборес. Вертицильоз швидко поширюється і що особливо погано, без помітних симптомів на ранніх етапах.

 — Ти хочеш сказати, що прогулянка кількох людей, може вбити, наприклад, отаке дерево? — кивнув Вітрян головою на одне з гігантських дерев внизу.

—  Прогулянка кількох людей не сформує стежку. Це має бути регулярне ходіння одним і тим же маршрутом. Але загалом — так. Це схоже на те, як, наприклад, людині перетисли судини і зупинили кровообіг в кінцівці, чи порізали палець і рану полишили забрудненою. І тоді незначна інфекція, яка за нормальних умов не становить жодної небезпеки, може призвести до сумних наслідків.

— Цікаво… Велика цивілізація, яку може знищити банальний натовп туристів, —  примружився Мурзік, споглядаючи на наближення шахара.  —  Щось у мене починає викликати все більше питань тотальне забуття цієї туристичної планети.

Вітрян теж задумливо почухав підборіддя, розсіяно відмітивши свою неголеність та той факт,  що ще трохи й за кількістю «шерсті» його фізіономія не сильно відрізнятиметься від морди Мурзіка.

Літальний апарат знизився й полетів над рікою, відкриваючи поглядам пасажирів лісисті пагорби між якими, якщо придивитися і знати, що шукати, іноді можна було помітити химерні будинки. А також людей, а часом й інші анемоплани. Втім, останні, через свій дизайн та кольори, теж мало нагадували ознаки людської цивілізації.

За черговим вигином ріки відкрилася погляду вже знайома Вітряну площа з білою статуєю жінки. І що дивно що на площі, що на мостах навколо неї не було помітно слідів руйнувань. Вітряну захотілося по дитячому протерти очі. Жодних слідів! Все акуратне, зелене, заплетене рослинами. Але ж не приснився їм з Мурзіком той вибух? Та й поранення Кімінели. Вітрян розгублено поглянув на ШІ, який теж уважно вивчав місце їх «святкування». Той у відповідь тріпнув хвостом і скинув попередній звіт  сканування — мости тепер мали іншу конфігурацію. Тобто їх відновили? Солідна швидкість.