11.2

Вітрян

Поштовх Юн Чана був наче й не сильним, але Вітрян боляче приклався лівим плечем об високий камінь. В цю мить праворуч пролунало шипіння і у повітрі розлився незвичний, неприємний запах.

— Спритний лускатик, — засичав Юн Чан поспіхом скидаючи ганчірку, якою раніше обмотав руку. Тканина розсипалася на клапті.

Доки Вітрян ошелешено витріщився на залишки ганчірки, Мурзік кинувся між передніми лапами плазуна, зблиснув і… хижака підкинуло.

Вітрян наче в уповільненому відео бачив, як відривається від землі та перекручується у повітрі темне, вкритою лускою тіло, незграбно вигинається дивний широкий «комір» ящера. Просто перед обличчям Вітряна пролетіла п’ятипала лапа з загнутими кігтями, світлий живіт рептилії, довгий хвіст зі шпичаками на кінці, від яких в останню мить ухилився Юн Чан.

Впав хижак за Юн Чаном, головою в бік долини, з якої йшли люди. Всі завмерли. Кілька секунд нічого не відбувалося. Потім плазун невпевнено став на лапи, видав якийсь скрипучий звук, вирівняв вітрилоподібний гребінь на спині, трохи постояв, наче роздумуючи і … опустивши плащ навколо морди, від чого одразу здався значно меншим, попрямував вниз схилом. Вітрян полегшено видихнув.

— Без крові й майже без зупинки, — хмикнув Юн Чан. Було незрозуміло, це він висловив критику чи схвалення.

— Нетривала зупинка компенсувалася прискореним переміщенням хижака в заданому рослинами напрямку, а отже не вплинула на наказ нари, — тріпнув вусами Мурзік, по шерсті якого, ще пробігали залишкові, ледь помітні зблиски світла. — Але це зовсім не привід чекати інших хижаків чи зупинятися! — рикнув він на людей.

Праворуч прозвучав ще один тріск. Кімінела, котра круглими очима спостерігала цю сцену, крутнулася на одній нозі й понеслася вперед. Вітрян було рушив за нею, але краєм ока помітив, що щось не так. Озирнувся — Юн Чан повільно осідав.

— Дійсно непоганий токсин. Дістав навіть крізь модифікацію, — прокоментував це Мурзік,  запустивши побіжне сканування злочинця. На «оці» Вітряна почав розвертатися аналіз виявлених пошкоджень, проте він, не роздивляючись їх, кинувся підхопити чоловіка.

— Сильно зачепило? — Вітрян зазирнув у напівприкриті очі Юн Чана, пробігся поглядом по статурі. На лівому плечі на тканині виднілося кілька плям, на яких «око» відмітило зміну структури матеріалу та пошкодження шкіри.

— Трохи. А дійсно непоганий токсин… — скривився Юн Чан. — Треба якось роздобути, сильна штука, може знадобитися…

— Вітрян, кинь цю проблему на вирішення тандему місцевої флори з фауною! — обурено рявкнув ШІ, зрозумівши наміри Вітряна.

— Мурзік, твої налаштування милосердя, явно потребують перегляду, — скрипнув зубами Вітрян й впевнено закинувши руку Юн Чана собі на плече, підхопив його та потягнув вперед.

— У бойових ШІ немає налаштувань милосердя, — пробурмотів Юн Чан. Він чесно намагався перебирати ногами, проте ті його вже ледве слухалися. Та й свідомість, здається, вимикалася.

— Я допоможу, — поряд раптом опинилася Кімінела, підставила шию під іншу руку Юн Чана. Стало трохи легше.

— Не займайтесь дурнею! — сердито зашипів Мурзік.

— Він мене врятував! — рявкнув у відповідь Вітрян.

— То чиста випадковість. Він же сказав, що просто хотів розжитися новеньким токсином, — невдоволено тріпнув вусами ШІ, — І взагалі цей сумнівний екземпляр за кілька годин повернеться до норми.

— Це якщо на нього не натрапить ще один отруйний лускатик в плащику. Ні, Мурзік, ми його не кинемо. Це не обговорюється, — просичав Вітрян, у якого від навантаження відчутно занили ребра та й плече натякало, що камінчик, об який він приклався, був зовсім не ортопедичною подушкою.

— Твій організм явно проти додаткових, нерівномірно розподілених сімдесяти п’яти кілограмів, — невдоволено рикнув ШІ, вивівши на «око» перелік проблемних ділянок вже організму Вітряна. Той недбало все змахнув, кліпнувши повікою. Зараз він і сам міг назвати свої «проблемні» ділянки, бо ті старанно доповідали про своє обурення.

— Вважатимемо, це тестом, як мій організм поводитиметься, після шаленої нестриманості в їжі... — крізь зуби пробурмотів Вітрян.

— Відкрию тобі секрет, нестриманість в їжі призводить до зовсім інших проблем, — не здавався ШІ перескакуючи з каменя на камінь паралельно руху людей. — Хтось погано засвоїв оглядовий курс медицини.

— От лекція з медицини, це саме те, чого я зараз терміново потребую…

Мурзік обурено фиркнув, але нарешті вивів на «око» оновлену траєкторію маршруту. Все ж він не вперше сперечався з Вітряном та вже непогано вгадував, коли то марна справа. Поряд знову пролунав тріск й ШІ метнувся на звук. За мить черговий хижак продемонстрував карколомне сальто в повітрі. Вітрян з Кімінелою пригнулися, ухиляючись від «летючого» ящера, й поспіхом потягли Юн Чана далі.

— Ти мені ускладнюєш завдання, — невдоволено рикнув за їх спиною ШІ, заскакуючи на один з високих каменів й знову коригуючи маршрут.

— Любив би ти прості, прикидався б домашнім улюбленцем моєї мами. Вона тобі пропонувала, — видихнув і мимоволі скривився від болю Вітрян, перетягуючи Юн Чана через високий виступ.

— Наскільки я пам’ятаю, ти від тієї чудової перспективи теж був не в захваті, — обурено прошипів кіт, метнувшись вбік та влаштовуючи політ ще одному хижаку.