Розділ 5

Вітрян

Почувши повідомлення про настільки активну екосистему, Вітрян ошелешено кліпнув на Мурзіка, який вмить втратив вигляд лінивого кота. ШІ зустрів його погляд круглими очима та транслюванням на «око» звіту отриманих при приземленні характеристик водойми: «Хімічний аналіз води, перелік складників, вміст кисню, наявність великогабаритних чи агресивних форм життя…» Проте Вітрян і так знав, що у стандартних протоколах не було передбачено аналізу на наявність бактерій здатних з’їсти космічний корабель на вечерю. Та він взагалі не чув про існування бактерій, здатних харчувалися високоміцними нейтральними матеріалами, котрі витримують навіть кислотні атмосфери!

  Енкудабау оцінив вираз обличчя гостей і заспокійливо додав, що немає причин так перейматися, оскільки він вже поставив своїм людям завдання перемістити їх корабель на безпечний «гостьовий майданчик». Вітрян розгублено кліпнув тепер вже на Енкудабау, потім знову питально на Мурзіка. ШІ на кілька секунд прикрив очі, а потім підтвердив переміщення корабля без активації бортових систем.

— Що ти там розказував? Примітив, деградація… А вони вже наш корабель кудись транспортують… — пробурмотів Вітрян розгублено.

— Переміщення великогабаритних предметів не є ознакою високого розвитку, — заклопотано відповів Мурзік, який, схоже, пришвидшено обробляв інформацію. — Навіть до виходу в космос люди буди здатні переміщувати величезні об’єми завдяки тягловій силі тварин.

— Натякаєш, що творці цього, — Вітрян демонстративно обвів поглядом приміщення, — тягнуть наш СЕРП кудись волами? — ледве втримався він від нервового смішка.

— Ні. Воли, згідно з наявною у мене інформацією, на цій планеті не живуть і літати не уміють. А корабель зараз знаходиться на висоті близько десяти метрів над землею, — відповів ШІ.

Енкудабау з цікавістю дослухався до розмови гостей, яку вони вели мовою кетте (ШІ в цьому тілі її було найзручніше відтворювати). Вітрян на мить замовк, усвідомивши, що поводиться трохи нетактовно, та перепросив, пояснивши, що цю мову його напарнику зручніше артикулювати. Енкудабау з розумінням кивнув.

— Ми б хотіли залучитися до порятунку нашого транспорту. Оцінити масштаб біди… — додав Вітрян.

— О, ні, не варто турбуватися. З вашим кораблем поводитимуться максимально акуратно. Наші спеціалісти його лише перемістять, очистять від іржі й одразу повернуться, — запевнив їх Енкудабау. — У нас сьогодні  велике свято, тож всім іншим займатимемося пізніше. А вам зараз варто відпочити, адже ви подолали довгий і, здається, непростий шлях. А на свято Зеленого вітру варто приходити бадьорим, — м’яко додав чоловік, помітивши вагання гостей.

Не те щоб такий варіант дуже сподобався Вітряну, але він усвідомив, що, власне, не має вибору. Сперечатися неввічливо та й нерозумно, адже образа недовірою чи ігнорування місцевих традицій можуть зіпсувати стосунки, що тільки налагоджуються. До того ж Вітрян припустив, що навряд чи мешканці Мавки поцуплять його корабель (тоді б, напевне, не повідомляли про його переміщення). Хіба що, хотілося б вірити, що не додадуть несправностей. Взагалі СЕРП був невибагливою сучасною моделлю, яку не так і просто пошкодити (варіант потрапити в унікальну халепу і влаштувати аварійне приземлення не враховуємо), але ж Вітрян не мав жодного уявлення про таланти місцевих вантажників ще й в комплекті з такою хижою екосистемою.

Втім, попри сумніви, Вітряну не полишилося нічого іншого, як подякувати за допомогу, можливість відпочити та пройти до запропонованих апартаментів за однією з мовчазних жінок з супроводу Енкудабау. Дорогою Вітрян відсторонено роздивлявся інтер’єр та мучився питаннями наскільки ті місцеві бактерії з нетиповим харчовими вподобаннями могли пошкодити СЕРП. І куди саме переміщують корабель, якщо ШІ не помітив на планеті жодних злітних майданчиків. Наче прочитавши думки Вітряна, Мурзік запевнив, що корабель він відстежить, а також повідомив, що поставив в план завдання отримати зразки цих унікальних бактерій. Вітрян на це вдячно кивнув, сподіваючись, що Мурзіку доведеться шукати ту бактерію на кораблі, а не корабель між прогризених бактеріями дірок. Попри те, що ШІ запевнив, що за статистикою, швидкість роботи бактерій не може бути такою, щоб за день перетравити такий об’єм матеріалу, Вітрян точно знав, що між цифрами статистики часом можна віднайти цілу планету, не те що якусь там швидкість роботи щелеп живих організмів. Тим паче, якщо ті організми мікроскопічні, а щелеп не мають в принципі. 

Гостей провели орієнтовно на третій поверх, (поверхи тут розташовувалися не в одній площині) та завели у невелику кімнату з кількома вікнами. Короткий інструктаж, вказівка на приготований чистий одяг, побажання приємного відпочинку і двері швидко зачинилися за панянкою у рожевій сукні.  

Вітрян задумливо роззирнувся. Кімната була невелика, але більше каюти СЕРПа. Попри химерність геометрії, вона мала спокійний інтер’єр: світло-зелені стіни, темно-фіолетові меблі,  овальне, схоже на гніздо, ліжко, знову усюди якісь рослини, а ще пухнасті вишиті рушники, килимки. Кімната гігієни була обладнана душем з іонізованої води. Ідея з купанням чоловіку сподобалася, проте Мурзік її не погодив, принаймні до того, як сформує висновок щодо впливу наявних в приміщенні організмів та невідомого енергетичного поля на Вітряна. Довелося обійтися скромним умиванням та звичною процедурою знезараження.

— А вони тут реальні фанати лісу, — зауважив Вітрян, витираючи обличчя одним з рушників, який виявився неймовірно приємним на дотик та мав ледь відчутний аромат хвої.