Розділ 1

Життя має різні форми, й іноді простіше  прийняти незрозуміле,

ніж осягнути звичне.

Частина 1

Маргарита згорнула статтю та відкинулася на спинку крісла, обвела розсіяним поглядом залу зорельота. Людей тут було небагато. За корабельним часом зараз була друга година ночі, тож більшість пасажирів спали, але дехто досі блукав. Хтось сидів у барі, хтось, як Маргарита, облаштувався у загальній залі. Це просторе приміщення було заповнене живими рослинами, котрі прекрасно доповнювали рухомі пейзажі на стінах, які транслювала бортова система ергономіки. Звичайний міжпланетно-туристичний рейс, хіба що місце призначення планета Мавка, з галактики Андромеди. Цю, трохи більшу за Землю планету, відкрили українські вчені близько сотні років тому. Вона виявилася не лише придатною для проживання людей, а й неймовірно мальовничою, тому одразу привернула увагу корпорацій. Перші відгуки та дослідження були чудові, тож науковці ще вивчали планету, а корпорації вже чубилися за право організувати там туристичний бізнес. І організували. Єдине, що затьмарювало прекрасні перспективи, так це непояснені випадки безслідного зникнення людей на Мавці та заяви вчених, що планета має розумне життя, яке представлено цивілізацією… дерев. Але офіційного підтвердження ті заяви поки що не отримали.

Маргарита була журналісткою та планувала написати про це статтю, для чого вирішила вдати туристку. Буклет корпорації «Мейв», яка отримала право на організацію відпочинку та поселень на Мавці, описував виключно «Прекрасні пейзажі без жодних обмежень». Останнє, схоже, було найбільшою принадою, бо завжди існують ті, кому тісні рамки цивілізації. Як сказав один з викладачів Маргарити, «Кожна епоха прагне віднайти свій «дикий захід»».

Жінка знову опустила погляд на статтю. Автор стверджував, що назву планета отримала не на честь дочки першовідкривача, як думає більшість, а на честь давнього міфу українського фольклору. Міфу, який навіть у часи Великого відродження, про яке нещодавно знайшли велике сховище даних, був вже старим. Ще у тому сховищі були згадки про якусь дику імперію, що напала на Україну. Історія дивна штука. Недоімперію ніхто не пам’ятає, а от батьківщина Маргарити останні кілька тисяч років процвітає й своїми досягненнями добре відома далеко за межами галактики. Наприклад, оборонні системи українці розробляли такі, що навіть зустріч їх дослідницького борту з ірмаками, агресивною цивілізацією з галактики Бернарда, пройшла мирно. Втім, це не дивно, адже класично-вітальний постріл високоенергетичною плазмою, цих вкрай неввічливих істот, корабель людей «Характерник» увібрав, як губка, вдало поповнивши запаси енергії. Тож, коли замість вибухнути, люди попросили «повторити вітальний ритуал», ірмаки ввічливо запропонували переговори. Кажуть, це єдиний випадок в історії цивілізації ірмаків, коли перший контакт з чужинцями пройшов настільки мирно.

— Ось ти де сховалася, — пролунало поряд. Маргарита озирнулася. До неї йшов її напарник Оскар. Класичний представник чоловічої статі — високий, широкоплечий, з привітною усмішкою. Як показали дослідження, пара з помітним диморфізмом спрощує порозуміння з представниками інших цивілізацій. А ще Оскар був чудовим прикриттям для «романтичної подорожі» на Мавку.

— Я не сховалася, просто знайшла зручне місце для опрацювання знайденої інформації.

— Та ми за добу вже будемо на планеті й там ти все побачиш на власні очі, — легковажно відмахнувся чоловік. — Пішли в ліжко. Тобі варто розслабитися перед приземленням.

Маргарита пробіглася по спортивній статурі свого напарника й визнала, що думка слушна. Секс, то непоганий спосіб відсторонитися від навали думок. Чомусь Мавка її інтригувала значно більше, за всі раніше побачені планети.

§§§

Маргарита споглядала на зелено-малинову планету до якої підлітав зореліт. Попри те, що жінка неодноразово бачила її фотографії, Мавка справляла сильне враження. Химерні візерунки численних малинових рік на зеленому фоні нагадували якісь складні орнаменти, а веселкові відблиски атмосфери мали подібність до старовинного зображення магії. Не дивно, що туризм на цю планету стрімко набирає обертів.

— А нагадай мені, чому тут вода рожева? — зупинився поряд Оскар, невимушено обійнявши Маргариту. 

— Рожевого кольору воді надають мікроорганізми та водорості, які виробляють каротиноїди, це такі органічні пігменти. На Землі теж такі були, наприклад у Лемурійському озері, озерах Хільєр,  Ретба. Та й на Марсі є кілька.

— Це ж треба. То можна було так далеко не летіти?

— Оскаре, тобі не вистачає почуття прекрасного.

— Практицизм теж чудова риса, завдяки якій я непогано заробляю, — знизав плечима чоловік.

— Шановні пасажири, просимо підготуватися до полишення борту. На місці приземлення температура повітря +25, вологість 50%, ультрафіолетовий індекс середній. Вітаємо вас на Мавці та бажаємо приємного відпочинку, — пролунало типове оголошення. Маргарита та Оскар пішли збиратися на вихід.

Приземлення, проходження сканування, отримання щеплень, політ на шатлі до курортного містечка. Доріг Мавка ще майже не мала.

Світлі акуратні будівлі курорту елегантно розташовувалися вздовж ніжно-рожевої ріки, між розлогих дерев та квітучих кущів. Від води віяло прохолодою та ароматом солі, теплий вітерець шурхотів листям, десь в кронах дерев мелодійно співали непомітні птахи.