Розділ 7 .Таємниця Андероу та пророцтво Кривавої Іскри"

Річард

Навколо мене панувала лиш тиша давніх підземель. Інколи долинали кроки в інших коридорах ,інколи-  шум води підземних струмків,які прощочуються в підземні озера .

На собі я відчував великий тягар і невпевність -чи воно варто того  .Я відчував :це повино було трапитися .Але сумніви були лиш одному чи вдаться тримати все в таємничі достатньо довго ,адже якщо інформація виплеве занапто швидко це може спричинити хаос ,а бо навіть програс авантюри.

Мені вдалося залучити багатьох до чого ,але я знав -є сил ,які стануть нам на заваді .

-Привіт ,Річарде Про що задумався?-Пролунав голос в одному з сусідніх алей підземеля.

З повороту неквапливим кроком вийшла блондинка з яскраво янтарними очима  на ній був ,як завжди- брендовий одяг ,якій був як зазвичай химерно прєднаний.

-І тобі привіт Маргарі,-промовив я й додадав,-які звістки-чутки принесла та ,що завжди має ,якусь павутинку чутки?

-Ну можливо скажу...  ,а можливо -й ні.-Вона хитро блиснула своїми очима мені інколи здавалося,що в них лиш меркантильні наміри.

-Маргарі в ,яку авантюру хочеш мене знову втягнути? Вона пирхнула з удаваним обуренням.

-Як можна бути таким холодним ?І до токо ж, коли  це я тебе в щось втягувала ?Ти рідко ,коли погоджуєшся!

-Інколи тобі вдається .Ну гаразд ти мене заінтригувала .Відкривай кже карти.

-Так швидко ти ніколи не погоджувався.

Мені ,ще якихось інших інтриг бракувало.

-Скажімо так ...ти мене зацікавила.І ,яку інформацію твої пташечки принесли ?Доречі скільки їх у тебе?

Маргарі злобно подивиласся на мене.

-Прихоть сьогодні до Старолісся на святкування там буде багато чого цікавого.

-Он як ,ну гаразд,-вочевить там буде дійсно ,щось цікаве замисляється.

-До Агаторії прилетів птах Фіорон  .Мої пташечки довели слід до супутника Андероу.

-А це вже дуже цікаво.Хм...

-Невже Андероу Аманден має якісь зв'язок з Агаторією?

-Ходили чутки ,що він зник... Але ,Річарде ,ти ,звісно, не розповіси . Що відбувається ?

-Нічого особливого  Нехвилюйся .

Про супутник Андероу ходять чутки про те ,що там щось серйозне відбувається .Останім часом вони дозволяли прибувати лише своїм кораблям.. 

-То ,коли те святкування?-Вона насупилася зрозумівши ,що відповіді справжньої не отримає  Хоч вона і інформаторка ради ,але я невпевен точно ,щоб сталося ,якби вона дізналася про змову.

-За чотири години біля руїн замку.

-Добре  .Не прощаюся поки .

Маргарі кивнула і зникла за одним із тисяч поворотів підземелля.

"Щось мені треба згаїти кілька годин ...І я знаю де це модна зробити."-подумав я .

Мені лиш треба знайти лиш одного із зачарованих ліхтарів .Я почав оглядати тунелі довколо себе, тунелів навколо безліч .Але удача мені таки посміхнуласся -ось він в тунелі перед дімною.

-Ліхтарик ліхтарик ти мене не підведи

 Дорогу ти віткрий мені 

Дорогу в таємну бібліотеку освіти мені.

Старий, іржавий ліхтарик ,який до того ледве світив спершу згас.Заміготів то згасаючи то включаючись знову ,освітлюючи тунель тьмяним світлом. Він видав кілька ритмічних клацень .І знов засвітився лиш на мить ,повільно відкриваючи нішу з світлячками ,які вирвалися на волю ,осяяли галереї ходів .Вони поринули в перед ,кликаючи мене за собою.

"Цікаво хто ж ,щоразу поміцяє світлячків у ніші?"-задумався я.

Я пішов за світлячками галереї тепер освітлені світлячками тепер не здавалися такими вже похмурими.Світлячки вели мене найпотаємнішими тунелями підземеля.

Хоч можна було зайти зі сторони підземних вулиць, але є в чому щось чарівне блукати найстарішими галереями давно забутими всіма де ти мало гого зустрінеш .Крім того деякі зали забули навіть самі бібліотекарі і тільки світлячи пам'ятають туди дорогу.

Лиш тріпотіння крилеч світлячків і мої власні кроки попушували тишу підземель .Інколи я натрапляв на кам'яні  статуї  .Іноді тунелі освітлювали чарівні кристали на стінах .Дивно ,як вони досі збереглисся тутже ніхто не ходить взагалі.Проходячи сотні сходів то верх то вниз ти майже напевно задась собі питання -скільки всього тут сходів на це питання ніхто не знає відповіді .Рівно на те скільки всього тугелів тут.

Незабором світлячки зупинилисся .Створивши перед мною арку зі свої тендітних тілець.

Перед кожним шукацем знань з чого входу завжди відкривається одна і та сама картина.Картина двадцяти метрової брами в ширину і двадцяти п'яти у висоту .Коридор круто спускався вниз до неї .Обабіч стін розташовувалися три ряда кам'яних охоронців кожен з яких був унікальним .По між статуй воїнів траплялися статуї найрізноманітніших представників флори і фауни різних світів. Статуї різних міфічних істот і якихось химер вигадані давніми скульпторами додавали відчуття казковості ним усім .Вся це різноманітність є нагадуванням про те ,що світ різноманітний ,як і знання приховані брамою перед мною .

-Вітаю тебе шукацю знань,-пролунав голос попереду.

"Ну,як же секретний вхід у бібліотеку без кам'яного сфінкса",-подумав я.

-Вітаю тебе хранителе воріт.-вклонився я.

Під брамою ,як завжди була кам'яна статуя сфінкса .Насправді всі статуї тут живі ,але мало хто це помічає.Поправді їм нідочого це знати. Вони повині охроняти вхід і стежити ,щоб не один відвідувач не взяв собі сувенірчик якийсь .Іноді хранителі цієї біблоотеки такі параноїки ,що й годі.

У відповідь на це сфінксу відповів доволі химерним реверансом.

-П'ять запитань отримуєш ти .Відповідь на які повинен знати ти ,щоб у ворота війти .

Але ,якщо бажаєш питання поставити мені питай ,але лиш п'ять не більше не менше ,бо тоді ще десять загадок загадаю тобі.-Промовив звичні для мене слова.

На воротах був знайомий для мене напис:

Якщо не знаєш дорогу сюди не відшукаєш її .

Якщо знаєш просто прийди будь-коли.