Другий епізот.Тіні серед золота

Адерн і Ернест

Вони скликали Раду всіх Графів .Цікаво ..І справді вражаюча система оповіщення. ,-кивнув Адерн прискорюючи крок .

Їхня дорога вела геть із площі перед Замком Золотих Вельмож — надто людного місця для приватної розмови, навіть не зважаючи на те, що невдовзі її повністю перекриє варта заради безпеки графів.

— Треба поспішати, — тихо додав посол

Вони прямували сторону площу Обсидіанів.

Адерн ретельно уникав головних вулиць .Часом було чути сурми і барабани .

-Дивно все це ,-посол насторожино поглянув на небосхил.-Ніколи небачив скільки патрульних кораблів ,як сьогодні.

-І як давно ви тут живете в чому місті?-спитав Ернест.

-Колись ...десь три століття тому разом з дідом я прибув на невеличкому космокораблю.

-В той час ходили чутки здається споконвічних поавителів звинуватили в зраді на користь Інерської імперії.

- Мало хто про це вже пам’ятає, — задумливо промовив Ернест, проходячи під ще однією золотою аркою.

-То ,як ви пробралися в місто на дві години раніше, ніж відчиняється брама?

-В кожного є свої маленьки секрети.-відповів Ернест з легкою усмішкою.

-Ви довіряєте повгістю Агаторії ,-так?-Але скажімо так наша співпраця бажується на взаємній вигоді.

Для Ернеста архітектура Золотого міста видавалася дивною .Деякі дахи були із суцільного золота ,а будинки із величезних рубінів не могли -не дивувати. Час від часу він ловив своє відзеркалення в обсидіанових стінах.

-Дозвольте спитати ,куди ми направляємося.-запитав Ернест.

-Тут не далеко є ресторанчик під назвою Обсідіанова Тарілочка.

Незабором вони вийшли до якогось не великого майдана повз них зі всієї скоростю промчалися дітлахи на планерних самокатах і навіть вони були покриті золотом.

З кожним кроком я ще дужще згадую чому поклявся ніколи не повернутися сюди ,але тепер тихий голос інтуіції нашіптує- я тут буду потрібен.-У цьому місті реально схибнулися на золоті.

-Скажіть ви входили із сторони східної околиці,-з неприхованою цікавістю запитав посол у мене. Адерну явно цікаво було як я потрапив повз браму у місто. Він явно не знає про мене нічого.

Східна околиця дуже насторожує мандрівників порівняно із самим містом тай і рештою околиць. Наскільки пам'ятаю східна околиця тягнеться узберезям на вісімдесять кілометрів на схід.

Зрозумівши ,що я не намірений розкривати свої таємниці Адерн зітхнув .

Незабаром ми війшли в якийсь провулок все-таки місто сильно змінилося з тиго часу ,як останє тут був.

Посол несподівано зупинився.-Зачекайте мене тут. За кілька митей він зник у якомусь відгалузені провулка.

За кілька хвилин Ернест вже почав непокоїтися - ніколи не любив чекати, бо Кожні ці хвилина  він міх приділити на свої винаходи доводячи їх до досконалості.

Десь біля нього почулися кроки -наресті Адерн вернувся .Стоп.. це не він.  Його оточили .

-Нікроку назад пролунало незнайоме йому гасло. І перш ніж він встих ,щось продидіяти він відчув закляття ,яке сам колись застосовував .

Його поглинула овибухова хвиля -закляття оглушення треба було прислухатися до Вольтера -це була остання його думка перед тим  ,як за звичною схемою після закляття оглушення , на нього спрямували соне закляття.Закляття опустило його в темряву.