Розділ 2 Вони розквітли .

Любий щоденику з тяжкою душею , шукаю нині на твоїх сторінках розраду .Планета Квіор ;занепала ті хто заперечує це , а бо дурні ,або непохітні ідеалісти- мрійники ,які будуть боротися за її майбутнє до кінця .Але правда лишається правдою більшість з нас нема куди податися .

Що ж ,як виявилося , я не ідеаліст -мрійник .Мої мрій на ідеальне життя , в , цьому світі розбилися . В  той момент , коли Імперія Чорів приблизилася , до межі нашої системи . Ми змогли відбити напад,потім і ще один ,і ще один , але ми заплатили зависоку ціну ."Як би ж хтось нас попередив..." ,- думав я в той момент . Уперше за довгий час я згадав свого дятька Житомира .І тепер  був по-справжньому вдячний йому за всі ті уроки бойової магії ,які  пригодилися все-таки .На наше прохання про допомогу  центральний світ відповів відверто : ви не єдиний світ , на який напали .Але на відміно від інших світів ,на Квіорі нема нічого ціного .Це лиш мальовничий світ садів; квіткарів -ботаників .Який  ,майже , нешкода обміняти ,як пішака на шахівниці в битві ,із черговою цивілізацією, з якою не змогли розділити ресурси галактики "Нефритового дракона " .Яка з часом ,майже напевно , впаде під натиском нас , люмерів , тих хто несе світло зірок .Але цей факт не врятує розорений Квіор ; який пережив  кілька нападів .Допомоги не буде , нас кинули .Як же це -несправидливо .Продовж останіх кількох років мене полонила божевільна ідея .Створити  щось, що могло б попередити про небезпеку , щось , що могло змінити хід подій .Як би ж ця ідея прийшла до мене раніше ,можливо  , це б змінило хіт подій .Можливо б тоді Квіор ще мав шанс .Найкраще , що може створити квіткар-ботанік це- квіти .Тож у мене зародилася ідея створити чорні троянди ,які  розпускалися б тоді , коли  ворог вже бажає зашкодити . На листках яких можна було б побачити з яких зірок йде небезпека .Хоча , чому обмежуватися ? Хай покажуватимуть всі світи  ,де ступали люмери .Торкнувшись яких , коли вони квітнуть , можна б було побачити образи різних світів . Побачити де ворожий флот .Я їх кілька років ,  непогладаючи рук, створював їх .І в мене це майже вийшло , вони будуть ідеальні .Але , коли створюєш , щось таке будь готовий заплатити ціну .Я заплатив частиною свого єства , пов'язавчи їх назавжди з собою , навіки залишивши їх тавро на свойому волосі у вигляді чорної прядки волося ,яка нагадує нерозкритий бутон .Коли троянди розквітуть , то й розквітне ,тобто розкриється той бутон .

Уривок з щоденика Квітомира де Ліанора

1252 рік від падіння старого Зейфіру .

Квітомир.

Його троянди вже розквітли .Про те питання ,кому першому показати їх .Хоча насправді вибір в нього невеликий , мало хто тиняється ,забутою частиною його парку між містами Житомир і Квітомир у звичайну нічь .Окрім ,хібащо парочок пройдисвітів , які ховають, щось , і кількох смільчаків , які вирішили властувати нічний пікнік під зорями, і ще кількох підозрірих персон . Він чує кожну постать у його садах ,чекаючи тих хто підійде найліпше , не втече , не заігнорить  , а попередить усіх . Із поміж шелесту лисття і таємних розмов , зовсім не випадкових любителів помилуватися парком , хіхіканям закоханих парочок ;його слух уловив голоси тих хто ідеально підходить .

-Щось схоже ,я знайшов ідеальних кандидатів на чу почесну роль .

                                    *  

-Каро , ну тиж знаєш , сюрпризи я не люблю .

-Елена ,Елена ,  ти не змінюєшся ,що півстоліття тому , що й зараз ,ти така .

-Яка така ?!

-Як  .. непередбачувана ; як весняні дощі .Ніколи не знаєш , що принесе тобі в подарунок погода .-Зітхає Каро.

-Алеж , якби я була не такенькою .Тобі було б нудно і не заперечуй чого !

-Але більше не підпалюй , все довкола владикам .Хоча так йому і треба ,може , менше наживатися буде .Жаль ,що не було мене там .Яб щей духів злих в тому місці ув'язним .Ото б була владикам веселуха. 

На облиці Каро з'явилася ушмішка .Він продовжив:,- І переслідували того владику вони його вічно .

-Я уявляю , якби ти пояснював ,куди ділися кілька дзеркал  з запечатаними в них злими духами , своєму наставнику  .

-Так само , як ти пояснюватимеш завтра  своєму кузени з міської варти  ,чому ти підпалила майно владиці . І крім того ,  можу і сам впіймати духів .

-Ну гаразд один один поки .Мій духолове .

Каро закотив очі .

-То , ще далеко ? 

-Ми вже на місці вогнику мій ,- мовив він , одночас ,

знімаючи закляття омани . 

Перед ними з'явилася галявина ,на якій було накрито пікнік .

-І ти витяг мене ,з таємного підпільного змагання вогняних візерунків заради звичайного пікніка ? Ну ти  й пройдисвіт ,Карсиноре . Елена запустила в нього вогняний шар .

Каро в останій момент увертається .

Галявину заполонило радісне скрикування .

-О ,Каро ,як це мило !Мої юлюблені співаючі абрикоси  і  літаючі свічки з Паргону , і, невже, це трюфельний торт .

Проте ,вона забуло про вогняний шар , який і далі намагався дістатися до нього .Зник він , аж тоді , як зіпсував трохи капелюха ,підпаливши його верхівку . На щастя , для Каро не надовго , він швидко потушив його  помахом руки .

-То я пробачений ?

-Без сумніву.  .Елена задоволено  прислухається до співу абрикос .

-Завжди дивуваласся , як  гірничим біотехнологам з Метйоса вдається їх вирощувати . Як ти їх дістав ?

Каро лиш тихо посміхнувся:-Є способи . 

-Я навіть знаю ,як того способа звати ,-на її вустах з'явилася єхидна усмішка .

-Сам дістав .Ти знаєш , хоч Річард володіє інформацією , але вона не вся крутиться довкола нього .Тим більше  - він  завжди бере плату . Майже завжди .

-Оу то ти сам дістав інфу ,а потім все це? Не через нього ,як зазвичай ;вражає ..вражає ,-на вустах Елене усмішка стала  ще більш щасливою .