Пролог частина 1 епізод1

Це був звичайний сонячний день .По обіді я ,як і зазвичай , задрімав на терасі .У сусідній кімнаті мій улюбленець дратівливо гарчав .Він як і я не любив коли його будять .От і чого разу ,коли мій розпорядник замку намагався пройти ,до мене повз величезного дракона ,якій дрімав .Його таки збудили. І тепер він подумки пускав слюнки , уявляючи  ,як згаває бідолаху ,який збудив його .

-Ну які темні сили принесли його ?!

Прослизнувшись якимось дивом повз роздратованого дракона, розпорядник увійшов в кімнату .

-Сер ..,-хотів вже почати розмову ,але я первав його 

-Я ніби говорив мене не тривожити  І звертайся до мене Майстар Магіструму

-Але хіба Магістрат вже затвердив вас . 

Ніби яй без тебе цього незнав.

-Тож , що тебе привело до мене ,хотів вже я спитати ,але мій слух уловив звуки грози далеко за горизонтом про те ,гроза і сюди скора добередься.  Рані грози цього року . Треба буде подбати ,щоб мій урожай на Доліанових полях непостраждав від аномально раніх дощів ,які вже на підході .Тож і ще одна невідкладна справа .

Мій погляд повернувся до хлопчини .

-Ти відправив повідомлення гірській варті .-Він кивнув.

- Засідення ради перенесене власне з цієї причини я вас потурбував .

- Добре можеш іти .Окейдоне, постривай принеси кристалевого меча із смарагдами із титановим руків'ям .

-Аль моменто .

Тим часом остаточно проснувшись ,поглянов у джеркало з нього як завжди дивився юнак .Із чорним як найтемніші хмари волоссям яке переливалося  нефритом у світлі зірок  накінцики смарагдовим кольором .Чому тільки ці кляті журналюги ,так люблять описувати мене .Провівши по волосі , поправляючи його ,відчув звичні електричні заряди між волосинками. Ця особливість дісталась мені напевно  від роду  Електригонів  ,який править Штормовим Хребтом ,які розташовувалися на північі звідси і звідки якраз на мої володіння насувалася гроза. 

Окинувши оком ,чи нерозкоюджилося від розрядів ; знову моє волося ,як це часто бувало .Окинув поглядом свою  шкіру ,кольора білосніжного мармура трохизеленкуватим відтінком .Щож час іти ,напнувши  довгий зелений плащ .Звичайним давнім жестом перевірив ,чи на місці кілька захованих пробірок .Бо ніколи не знаєш; коли під руку потрапить якась цікава рослинка чи отрутка .Ця звичка була в мене від часів ,коли я був звичайним алхіміком з Штеймбергових гір ,хоча насправді звичайним я ніколи не був.Принаймні, мені хотілося так думати .Щож треба поспішати інтуїція підказувала мені , що якщо я змарную ,ще бодай одну секунду мій любий дракошка Зерін точно когось з'їсть .

Прочинивши двері, перед мною з'явився просторий коридор який поки пустував ,але плани на нього вже є .Як власне і на весь форт який пустував кілька століть поки мені непродали його майже даром .А до того ,колись належав моїм далеким предкам  .

З коридору вели старовині гвинтові сходи .Спустившись ,передімною виникли старі дерев'яні двері які вели прямо в сад .Прочинивши двері , і ступивши пару кроків ,надімною зависла величезна постать із витягнутою мордою, п'ятьма очима двоє з яких розташовувалися над величезними ніздрями з яких і шов дим .Третє посеред лоба, решта два по боках .У Відкритій усміхаючись до мене пащі, було кілька рядів нічим непоступаючим залізним мечам зубів .Язик яскраво зеленого кольору  .А в роті  між кількома рядами зубів ,клубачився  зеле полум'я .Шкіра вкривала товстилежна зелена луска ,яка переливалася на сонці ,над очима здіймалися двійко величезних закручених рогів , які доволі сильно скидалися на роги гірських баранів ,з далекої галактики .Здоровені лапи з п'ятьма пальцями кінець яких увінчувався кіхтем  .

-Привіт  як спави дракончик мій нікого тут без мене не з'їв ?-Увідповідь на це мій дракон пирхнув і розвернувся і пішов в іншу сторону .Всі тварини кинулись навтяохи від  175 метрового в довжину дракона  .Помітивши , що я втратив пильність дракон мою сторону запустив велицезного хвоста із величезними шипами кольору гірського кришталю  .

-Зеріне не бешкетуй , бо без смаколиків лишу .Щойно ці слова були сказані хвіст із корольовими шипами всіх відтінків гірського кришталю зупинився метер від мене ..Любив так мене дразнити ; він .Невже ображився , що не даю з'їсти свого розпорядники? Я невтримався і зронив кілька смішків  .У кужщях десь за сотню метрів зашелестіло листя і почулися тихі кроки .Він нестав довго чекати, ставши невидимим кинувся в сторону звуку , і кого на цей раз він впіймає .І неквапившись,я пішов в ту сторону  ,вловлюючись незначні сліди застосування заклять .

Перед мною постала картина  кількох зламаних рослин , а поцентрі гармидере який вчинив дракон був призатий до вцілілого дивом дерева  ,черговий нишпорка яку послав котрись із моїх суперників.

-Тож ти мені друг чи ворог окинувши нишпурку нищівним поглядом ,- запитав я .Відповідай, бо станеш закускою .Почувши це Зейрін задоволено облизнувся , кустуючи в думках незнайомий делікатес .

Подолавши страх:  мовив  Я звичайний тутєшній проходив поруч  ,аж раптом ця тварина напала на мене .Тепер Зейрін хотів не з'їсти ,а розірвати на дрібні шматочки ,причому робити це довго і болісно для свого кривдника.Дуже не любить брехні він .

-Хаха .

-Пане, їжа Зейріну подана вийшла доглядальниця за тваринами ,і застала на її думку дуже кумедну картину ,і розреготаласся на весь сад .

-Хто ж винюхує ,щось неперевіривши чи нема поруч драконів крізь сміх вимовила вона .Окинувши її крижаним поглядом, я сказав .

- Зейріне іди істи . Після мого погляду доглядальниця випрямилася і пішла виконувати свої обов'язки.Наостанок Зейрін оглушив нишпорку риком  .І відірвавшись від землі залічені секунди, полетів туди  звідки пахло свіжим м'ясом і наостанок подарив невдасі останій оскал  .Наклавши на непроханого гостя закляття дезіронтації ,став чекати  .Сумно оглянув потоптані драконом рослинки .

Як то кажуть хочеш тримати свій сад в порядку не пускай в нього голодного дракона ,який женеться за здобичею.