Частина ІХ. Коли всі відчувають усіх, війна стає дуже особистою

Війна почалася з того, що Рея відчула чужий перелом.

Не побачила.

Не почула крик.

Не отримала повідомлення.

Просто стояла над живою картою північної долини, коли раптом її ліва нога вибухнула болем.

Рея впала.

Провідниця підхопила її раніше, ніж вона встигла вдаритися головою об корінь.

— Нога!

Лада опинилася поруч.

— Де?

— Нижче коліна.

Марк уже кинувся до медичного набору.

— Не рухай.

— Я й не збиралася, дякую за професійну пораду.

Лада провела руками вздовж ноги.

Натиснула.

Рея вилаялася.

— Боляче?

— Якщо це діагностичне питання, я починаю сумніватися у твоїй освіті.

Лада різко подивилася.

— Кістка ціла.

Рея завмерла.

Біль був справжній.

Пульсуючий.

Глибокий.

Такий, від якого тіло вже готувалося захищати зламану кінцівку.

Вона повільно подивилася на карту.

У північній долині спалахнув один із зовнішніх вузлів Союзу.

Марк теж побачив.

— Це не твоя травма.

— Я вже здогадалася.

Лада торкнулася живого кореня.

Заплющила очі.

Через кілька секунд сказала:

— Гірський розвідник.

Сайра різко підняла голову.

— Де?

Лада показала сектор.

— Його затиснуло захисником.

Провідниця залишила короткий бойовий знак.

Сайра вже тягнулася до зброї.

Рея все ще сиділа на землі.

Біль поступово слабшав.

— Він живий?

Лада кивнула.

— Так.

— Добре.

Марк подивився на неї.

— Що?

— Ти щойно відчула його перелом через сорок кілометрів.

— Знаю.

— Це був лише зовнішній канал.

Рея глянула на карту.

— Я знаю.

Пауза.

— Ненавиджу, коли ти починаєш речення з фактів, які мені вже не подобаються.

За три хвилини вони відчули друге поранення.

Цього разу Лада.

Вона різко зігнулася.

Провідниця підхопила її за талію.

Рея помітила, що зробила це дуже швидко.

Потім усвідомила, що сама потягнулася до Лади так само швидко.

І навіть у цей момент десь у глибині мозку з’явилася абсолютно недоречна думка:

Добре, принаймні ми синхронні.

Лада вдихнула.

— Плече.

— Чиє?

— Не знаю.

Карта відповіла сама.

Океанічний боєць.

Прокол панцира.

Через кілька секунд старша глибокого клану схопилася за груди.

Потім один із гірських старійшин.

Потім Марк.

— Чорт!

Рея повернулася.

Він притискав руку до живота.

— Теж чуже?

— Сподіваюся.

— Оптиміст.

— Я завжди мріяв, щоб мій внутрішній крововилив був колективним.

Лада перевірила.

— Ти цілий.

Марк видихнув.

— Фантастика.

Рея:

— Людство нарешті отримало соціалізований біль.

— Не починай політику.

— Я не починала. Це просто жарт.

— На Карат-9 це вже неможливо відрізнити.

Провідниця різко повернулася до карти.

Її запах змінився.

Небезпека.

Усі замовкли.

На півночі планетарні захисники більше не рухалися одним фронтом.

Вони розділилися.

Частина продовжувала прямувати до бар’єра.

Частина —

до поселень.

Лада збільшила зображення.

На екрані світилися десятки живих контурів.

Дванадцять мали чіткі срібні сліди.

Але ще майже сорок давали нестабільні сигнали.

— Ми більше не знаємо, хто заражений, — сказала вона.

Марк кивнув.

— Голод навчився маскуватися під серцевинний приплив.

Рея встала.

Нога вже майже не боліла.

— А якщо ми атакуємо?

Лада подивилася на неї.

Відповідь була очевидною.

Рея все одно хотіла почути.

— Ми відчуємо їхню смерть.

— Усі?

— Не знаю.

Марк тихо:

— Можливо, більше.

Рея подивилася на карту.

— Чудово.

Сайра не зрозуміла людського слова, але запахом передала щось дуже схоже на:

нічого чудового.

Рея кивнула.

— Це був сарказм.

Сайра відповіла.

Лада переклала:

— «Сарказм — це коли люди говорять протилежне тому, що думають, щоб усім стало зрозуміліше?»

Рея подумала.

— Приблизно.

Сайра похитала головою.

— Що?

Лада всміхнулася.

— «Ваш вид дивний».

Провідниця залишила:

Так.

Рея подивилася на неї.

— Дуже дякую за міжвидову підтримку.

Перший удар стався через одинадцять хвилин.

Не їхній.

Захисник Карат-9 атакував поселення Відкритих Гілок.

Він був створений для війни з Глибинним Голодом.

Тіло — шість метрів.

Чотири опорні кінцівки.

Дві передні ріжучі структури.

Спинні пластини, здатні витримувати прямий вибух.

Сенсорний гребінь, який читав агресивний намір ще до руху противника.

Досконалий біологічний солдат.

Саме тому, коли Голод увійшов у нього, він отримав чудовий інструмент для винищення тих, кого цей солдат мав захищати.

Рея відчула напад раніше за зображення.

Страх.

Не свій.

Сотні людей —

ні, істот —

одночасно.

Зовнішній Союз передав паніку поселення хвилею.

Рея схопила край столу.

Лада зблідла.

Провідниця загарчала.

Сайра впала на одне коліно.

Марк вилаявся.

— Це тільки страх?

— «Тільки»? — Рея задихалася.

— Я маю на увазі фізичних травм поки немає.

— Дуже втішає.

На карті захисник увійшов між будинками.

Місцеві не стріляли.

Не знали, чи він заражений.

Він наблизився до групи цивільних.

Зупинився.

На секунду здалося, що помилка.