Частина V. Ревнощі — теж дипломатична мова, просто з гіршим словником

Сайра запросила Ладу перейти під захист гірського клану о сьомій ранку.

О восьмій провідниця вже знала.

О восьмій нуль три знала Рея.

О восьмій нуль п’ять Сайра, здається, зрозуміла, що про її пропозицію знають усі, й виглядала від цього настільки задоволеною, що Рея вперше серйозно замислилася, чи дипломатичне право Карат-9 передбачає законне скидання союзниці зі скелі.

Не вбивство.

Просто невелике географічне коригування позиції.

— Повтори, — сказала Рея.

Лада стояла перед нею з чашкою гіркого місцевого настою й мала обличчя людини, яка вже шкодувала, що вирішила бути чесною.

— Вона запропонувала мені перейти під захист гірського клану.

Рея кивнула.

Спокійно.

Дуже спокійно.

Провідниця, що сиділа біля входу до укриття, повільно повернула голову.

Її запахові мітки стали такими різкими, що одна маленька комаха, яка до цього повзла по кореню, змінила напрямок і, судячи з усього, вирішила емігрувати.

— Під захист, — повторила Рея.

— Так.

— Не в полон?

— Ні.

— Не в лабораторію?

— Рея.

— Я уточнюю термінологію. Після людської дипломатії я не довіряю словам, у яких більше двох складів.

Лада зробила ковток.

Провідниця не рухалася.

Це було погано.

Коли вона гарчала, усе було зрозуміло.

Коли показувала кігті — ще зрозуміліше.

Коли сиділа нерухомо й дивилася на Ладу так, ніби намагалася силою волі змінити закони міжкланової дипломатії, починалися проблеми.

Рея перевела погляд на неї.

— І ти зараз нічого не робиш.

Провідниця залишила знак.

Не роблю.

— Саме так виглядає «нічого»?

Лада вдихнула.

— Вона справді нічого не робить.

— Від її «нічого» в мене волосся на руках піднялося.

Провідниця підвелася.

Повільно.

Підійшла до Лади.

Зупинилася перед нею.

Не торкнулася.

Це виявилося значно сильнішим за дотик.

Лада подивилася їй в очі.

— Я не погодилася.

Запах провідниці змінився.

Трохи.

Не достатньо.

— І не відмовилася? — запитала Рея.

Лада глянула на неї.

От тепер стало справді цікаво.

— Я сказала, що хочу зрозуміти пропозицію.

Рея мовчала.

Провідниця теж.

Десь зовні пролетіла група нових захисників Карат-9, і один із них видав низький вібруючий звук.

Рея подумала, що навіть планетарна армія зараз звучить дипломатичніше за їхнє укриття.

— Це розумно, — сказала вона нарешті.

Лада здивувалася.

— Справді?

— Звичайно.

Пауза.

— Я ненавиджу, коли ти звучиш так.

— Як?

— Як людина, яка щойно сказала щось зріле й тепер збирається все зіпсувати.

Рея поставила чашку на корінь.

— Я лише хочу знати, чому Сайра раптом вирішила, що тобі потрібен інший захист.

Провідниця залишила запаховий знак.

Так.

— Бачиш? Ми цілком спокійні.

Лада подивилася на них обох.

— Ви пахнете й виглядаєте так, ніби плануєте спільне вбивство.

— Ні.

Рея глянула на провідницю.

— Ми навіть не обговорювали логістику.

Провідниця показала зуби.

Лада прикрила обличчя рукою.

— Оце і є моя проблема.

Пропозиція Сайри виявилася значно серйознішою, ніж Рея сподівалася.

Це стало зрозуміло через годину, коли всі четверо зустрілися на вузькій терасі над гірським каналом.

Сайра прийшла без охорони.

Навмисно.

На її плечах не було бойових пластин.

Зброю вона залишила біля входу.

На тілі — тільки короткі ремені з темної тканини, ритуальні кістяні прикраси й тонкі сріблясті мітки вздовж ключиць.

Рея помітила, що Лада помітила.

Потім помітила, що провідниця помітила, що Лада помітила.

І на цьому внутрішня бюрократія ревнощів остаточно перестала піддаватися обліку.

— Доброго ранку, — сказала Рея.

Сайра вже розуміла кілька людських слів.

«Доброго» — одне з них.

Вона глянула на Рею й посміхнулася.

Небезпечна жінка.

Не через зуби.

Через те, що їй відверто подобалося тестувати чужі нерви.

Лада стала перекладачкою.

Сайра почала без вступу.

Мітка двох пам’ятей робила Ладу унікальною.

Не символічно.

Функціонально.

Через неї Карат-9 передавав шари пам’яті, які місцеві не могли прочитати самостійно.

Вона могла відчути давні вузли.

Розпізнавала сліди якорів.

Встановлювала зв’язок із новими захисниками.

І, що найважливіше, серцевинний приплив уже не сприймав її як повністю зовнішню істоту.

Гірський клан вважав, що Лада стала стратегічною точкою.

Не людиною.

Не союзницею.

Не членом клану.

Точкою.

Рея відчула, як усередині щось неприємно холоднішає.

— Не подобається мені це слово.

Лада переклала.

Сайра кивнула.

Їй теж.

Саме тому й зробила пропозицію.

Гірський клан мав найукріпленіші природні території на Карат-9.

Печери.

Закриті серцевинні камери.

Шість аварійних маршрутів.

Власні джерела води.

Біологічні системи захисту.

Якщо центральний клан втратить контроль над територією або провідницю усунуть після політичного конфлікту, Лада опиниться без формального статусу.

— Вона має статус, — сказала Рея.

Сайра відповіла.

Мітка — не закон.

Рея скривилася.

Оце було неприємно.

І правильно.

Після стількох книг, у яких вони висміювали людські договори, тепер власна місцева система виявилася недостатньо прописаною.

Всесвіт мав дуже специфічне почуття гумору.

Провідниця заговорила сама.

Запахи стали різкими.

Лада перекладала.

Лада належить до її клану.