Частина ІІІ. Планета вирощує армію, але ніхто не замовляв меню

На третій день саміту Карат-9 почав народжувати солдатів.

Лада категорично заперечувала проти цього формулювання.

— Ми не знаємо, що це солдати.

Рея стояла перед напівпрозорою оболонкою заввишки майже три метри й дивилася на істоту всередині.

У неї було чотири сильні кінцівки.

Дві додаткові суглобові структури вздовж грудної клітки.

Кістяні пластини на спині.

Довгий хвіст із загостреним кінцем.

Щелепа, яка виглядала так, ніби її проєктував інженер, що дуже не любив переговори.

І приблизно сорок сантиметрів зубів.

Рея обережно нахилила голову.

— Звичайно. Можливо, це бібліотекар.

Лада зітхнула.

— Морфологія не визначає функцію.

— На цій планеті зуби зазвичай досить переконливо визначають функцію.

— У провідниці теж є зуби.

Рея глянула через плече.

Провідниця стояла за кілька метрів і слухала їхню розмову з тією особливою нерухомістю, яка означала: розуміє достатньо, щоб потім використати почуте проти Реї.

— У провідниці багато функцій.

Лада підняла брову.

— Яких саме?

— Політичних.

— Звичайно.

Провідниця повільно підійшла ближче.

Рея зрозуміла, що потрапила в пастку власного речення.

— Навіть не починай.

Провідниця залишила короткий запаховий знак.

Лада вдихнула.

Її губи здригнулися.

— Вона питає, які ще функції.

— Не перекладай.

— Вже.

— Зрадниця.

Лада всміхнулася.

Провідниця підійшла до Реї настільки близько, що її плече майже торкнулося людського.

Запах змінився.

Теплий.

Густий.

Непристойно знайомий.

Рея дивилася на ембріональну істоту й дуже старанно не дивилася праворуч.

— Ми зараз досліджуємо можливого біологічного бойового організму.

Провідниця торкнулася пальцем її талії.

— Це не аргумент.

Ще один дотик.

Лада засміялася.

— Рея.

— Що?

— Ти сказала вголос.

— Я знаю.

— Ні, ти сказала «це не аргумент».

— І?

— Вона нічого не казала.

Рея заплющила очі.

За три роки на Карат-9 вона пережила військову окупацію, наукову експедицію, дипломатичну змову, пробудження планетарної пам’яті, давню колоніальну технологію, бурі з мертвими й кілька міжвидових ритуалів, які на Землі гарантовано спричинили б щонайменше сім етичних комісій.

Але її особисте приниження все одно знайшло новий рівень.

— Я ненавиджу вас обох.

Лада відповіла миттєво:

— Ні.

Провідниця залишила запах.

Ні.

Рея відкрила очі.

— Добре. Ненавиджу вашу колективну самовпевненість.

Провідниця показала зуби.

Лада кивнула на ембріон.

— А тепер можемо повернутися до того, хто тут справді має підозріло багато зубів?

— Із задоволенням.

Рея подивилася на істоту.

Вона ще не народилася.

Але вже дихала.

Перші камери з’явилися попереднього дня.

Сьогодні їх було сто дев’ятнадцять.

Це тільки в межах центральних земель.

Сканери Марка фіксували ще сотні нових ростових зон уздовж гірських хребтів, океанічних западин, підземних коридорів і старих серцевинних вузлів.

Карат-9 вирощував щось по всій планеті.

Швидко.

Цілеспрямовано.

І без будь-якого попереднього погодження з міжклановою радою, що Рея вважала найбільш здоровою рисою місцевої політичної системи.

Їхню групу супроводжували Сайра, двоє представників глибокого клану й Марк.

Сайра стояла біля другої камери.

Її світлі кістяні пластини відбивали синє світло оболонки.

Вона розглядала істоту з очевидним професійним інтересом.

Рея підійшла ближче.

— Вона думає те саме, що Марк?

Лада переклала.

Сайра відповіла.

— Каже, це воїн.

Рея переможно подивилася на Ладу.

— Дякую.

— Вона не біологиня.

— Але в неї є очі.

Сайра сказала ще щось.

Лада подивилася на Рею.

— І досвід війни.

— Ще краще.

Лада схрестила руки.

— Науковий консенсус тут просто блискучий.

Марк підійшов із портативним сканером.

— Я можу додати технічні дані.

— Нарешті чоловік із цифрами.

— Не звучало як комплімент.

— Не було.

Марк відкрив проєкцію.

Будова істоти була дивною навіть за стандартами Карат-9.

Нервова система не мала окремого центрального мозку.

Замість цього вздовж усього тіла проходило кілька великих нервових вузлів, з’єднаних із зовнішніми сенсорними каналами.

— Колективне керування? — запитала Лада.

— Схоже.

Вона наблизила дані.

— Серцевинний приплив.

— Так.

Марк показав світлі канали вздовж спини.

— Вони резонують на тій самій частоті.

Рея глянула на істоту.

— Тобто планета може ними керувати.

— Можливо.

— Ти сьогодні теж почала.

Марк стенув плечима.

— Провів багато часу з Ладою.

Провідниця раптом наблизилася до оболонки.

Її зіниці звузилися.

Вона торкнулася поверхні.

Істота всередині відразу повернула голову.

До неї.

Уся група завмерла.

Провідниця не відсмикнула руки.

Лада зробила крок.

— Обережно.

Істота торкнулася внутрішньої сторони оболонки кігтем.

Саме навпроти пальців провідниці.

Рея відчула, як волосся на руках піднімається.

— Воно її впізнало?

Лада тихо сказала:

— Не знаю.

Сайра залишила запаховий знак.

— Що?

— Вона каже: не її.

— А що?

Провідниця відповіла сама.

Коротким гортанним звуком.

Земля під ними ледь пульсувала.

Лада переклала:

— Планету.

Рея подивилася на ембріон.

— Воно відчуває Карат-9 через неї?