*******

Чиктот послав на те місце Титанів, зі своєї охорони, але вони лише принесли тіло вбитого. Проаналізувавши всі ці факти, Рада зрозуміла, з ким вони мають справу. На Землі, за всіх часів, були лише одні істоти, здатні на такі звірства. Це були мутанти цивілізації Деро, козодої з сузір'я Веги.

Потім були нові смерті та зникнення, що серйозно порушувало спокій цього світу. А потім хтось виявив, далеко за містом, нагромадження кам'яних блоків, які приховували вхід до підземного тунелю. І поки Рада хоч якось зреагувала, цей підземний хід, якимось дивом, завалився наглухо, утворивши величезний котлован. Всі, включаючи Чиктота, серйозно запанікували.

Нікатея стояла біля овального вікна, спиною до всіх, хто був у дорадчій кімнаті. Але вона виразно чула все, що відбувалося за її спиною: тигрові кроки Ареса, рапорти Титанів і короткі накази Імператора Чиктота. Все це здавалося їй величезною дурістю, але переконувати сина та батька їй не хотілося. Нікатея зробила зусилля, щоб відігнати думки про Ліліт, і повернутися до реальності. Козодої - це найважливіша проблема в даний час, але Арес не здатен тверезо мислити, в такому нервовому стані. Нікатея відійшла від вікна, підійшла до Ареса, і взяла його за руку.

- Ти, в жодному разі, не повинен втрачати голову. Тим більше, що козодоїв поблизу немає, їх потрібно шукати в іншому місці.

- Очікування їхнього удару викликає тривожність, в мене зник апетит.

Нікатея засміялася.

- А в іншому все гаразд?

Арес хитро примружився, і неквапливо відвів руку матері.

- Так, в іншому все гаразд.

- Дивно, якими збігами обдаровує нас життя, – зауважила Нікатея. – Я дуже часто згадую свій похід в підземелля, з сестрою, і нашу битву з козодоями. Напевно, це у нас спадкове – битися з ними. Але, крім козодоїв, тебе ще щось турбує?

- Да, багато чого турбує, - відповів Арес, намагаючись вловити зміст сказаного.

- Розкажеш матері?

- Можу, але тоді ти станеш частиною моїх проблем.

- Я все життя буду твоєю проблемою, Аресе. Відповідай мені чесно, ти вступив у контакт із Садівниками Землі?

- Так.

- З якою метою?

- Це їхні маніпуляції. Вони борються за галактичну владу, і просили мене визначитися.

- І чий бік ти вибрав?

- Нічий.

- Чому ти раніше не розповів мені про це?

- Навіщо?

- Порадитись. Я маю особливі знання, і не думаю, що я поступаюся ними Садівникам Землі.

 - А чому ти не вчила мене цьому?

 - Я поганий вчитель, синку. Мені не подобається наставляти людей.

 - Але ж ти вчила Ліліт?

 Нікатея примружилась і запитала:

 - Хто тобі таке сказав?

 - Ліліт сама обмовилася, але просила мене мовчати.

 - Твоя сестра ніколи не обмовляється, вона тебе попередила. Ніколи не будь їй ворогом, Аресе.

 - А що, вона така небезпечна?

 Нікатея схилила голову та посміхнулася.

 - Вона не лише небезпечна, а ще хитра та підступна.

 Арес знизив плечима і обернувся до вікна.

 Через якийсь час Нікатея промовила:

 - Ризикну припустити, що це тебе засмутило.

 - Не дуже. А як ти гадаєш, рептилоїди виходили з нею на контакт?

 - Я впевнена в цьому. Але ти, зрештою, син Хранителя Землі, і керуйся цими міркуваннями.

 Мати з посмішкою підійшла до Ареса, і нахилилася над ним. Очі її потемніли, а обличчя набуло якихось вічних, позачасових рис, і вона раптом стала істотою без віку. І Арес тут зрозумів, що ніколи не знав її справжнього віку. Зараз обличчя матері випромінювало якусь древню могутність.

 - Майбутня цивілізація, яку ви створюєте з Ліліт, приведе тебе до слави, – прошепотіла Нікатея Аресу на вушко.

 - Якого роду слави? - запитав Арес.

 - А якої ти хочеш?

 - Не знаю. А вона взагалі мені потрібна? Слава завжди має побічний ефект, у вигляді зайвих проблем.

 - Ймовірно, але в тебе є призначення, якого неможливо уникнути.

 - Боюся, що я не розумію, про що ти говориш. Хоча ні, розумію. Як кожна мати, ти отримуєш задоволення від того, що твій син живе за правилами, помноженими на найвище призначення. А про моє бажання ти не хочеш запитати?

 - В тебе є призначення, а свої бажання засунь кудись подалі.

 - Як сторона зацікавлена, я дозволю собі не погодитись.

 - Може, хочеш спитати думку Санат Кумари?

 - Ти хочеш сказати, що ви заодно?

 - Не зовсім, у нас є свої розбіжності. Давай на цьому закінчимо.

 Арес зітхнув і підвівся з крісла.

 - Згоден, з цим закінчимо, і повернемося до наших рогатих баранів. Ти ніколи не говорила мені раніше, що билася з козодоями.