*******

- Прошу вибачення.

Якусь коротку мить ліріанці вивчали Ареса. Волосся в нього було батьківське, - біле, як незайманий сніг на вершинах гір. Тонкий гордовитий ніс, прямий розріз золотисто-синіх очей.

«Так ось він який, син Лорда Бога. Цей навіть у смерті знає собі ціну», - подумав Іа, середній із трьох.

- Випробування, яке має бути, дуже багато значить для всіх нас, - вголос сказав Іа. - Підійди до мене!

Ці слова пролунали як удар по обличчю, але Арес підкорився.

"Він використовує Волю", - подумав Арес, і зупинився за крок від ліріанця.

 - На цю кулю, в моїй руці, поклади свою праву руку, - наказав Іа. – Тут єдине правило: забереш руку без моєї команди – помреш. Тримаєш – живеш, прибираєш – вмираєш. Ти все зрозумів?

Арес кивнув головою. Його цікавість була надто сильною, і вона допомогла подолати страх, довести його до нормального рівня. В іншому випадку страх міг убити розум. Арес це знав.

Поклавши руку на кулю, Арес незабаром відчув, що поколювання в долоні помітно посилилося. Воно почало переростати в сильний свербіж.

- Навіщо вам це все? - запитав Арес.

- Щоб визначити, наскільки ти людина. Мовчи.

За мить з'явився сильний біль. Аресу здалося, що він бачить, як шкіра на долоні чорніє і тріскається, а тіло обвуглюється і відпадає від кісток.

І тут раптово все скінчилося. Біль зник, наче відключили рубильник.

- Ти можеш визначити, коли люди вірять у те, що кажуть? - запитав Іа.

- Так, можу визначити, - відповів Арес.

- Чудово, - промовив Іа, і посміхнувся. - Аресе, ти хоч щось зрозумів з усього цього?

Арес кивнув і відповів.

- В цьому світі я багато чого не розумію, але це я зрозумів, хоча і не впевнений, що до кінця.

- Ну да, навіть ми не все розуміємо - зітхнув Іа. – Давай я розповім тобі про нову релігію.

- Навіщо? – здивовано запитав Арес.

- Зараз дізнаєшся, - Іа зробив рукою широкий жест, створивши в повітрі голограму. – В нашій Галактиці існує понад тисячу живих планет. Кожна зі своїми мільйонами та мільярдами населення, зі своїми таємницями та секретами, своєю географією та історією, зі своїм минулим, сьогоденням та незрозумілим майбутнім. Ми не можемо їх усіх контролювати. Ми не можемо навіть сподіватися, що зрозуміємо їх. Найбільше, на що ми здатні, – це підтримувати мир на цих планетах. Це саме найбільше, Арес. Бо те, що здається правильним в одному місці, може бути неправильним в іншому. Одні цивілізації можуть бути войовничими та схильними до анархії, інші – мирними та працьовитими, як мурахи, треті – і мирними, і схильними до анархії, четверті – збіговиськом агресивних бджіл, які намагаються всіх вжалити. В сузір'ї Оріона є планета, на якій вбивства і канібалізм необхідні для підтримки раси, - там дуже високий рівень радіації, яка викликає мутацію. Є планети гермафродитів, де регулярно змінюють стать, - і вважають непристойним нормальне людське відтворення потомства. І ми просто змушені надавати їм повну свободу дій. Ми змушені дозволяти їм вибирати свій шлях розвитку. І тому ми повинні допомогти тобі, і твоїй сестрі, якось впоратися з дикунами, і ми не кинемо вас напризволяще в цьому непередбачуваному світі, де ви неодмінно загинете. Ти зрозумів суть моїх слів?

- Не зрозумів, - Арес розвів руками. – А де у цій схемі ваша нова релігія?

- Стривай, для початку ми допоможемо вам з технологіями, – найпростішими та найпримітивнішими.

- А в чому ваша вигода в цьому? - перебив його Арес. - Я ніяк не зрозумію.

- Яка вигода, Аресе? Ти мене не зрозумів. Ми не збираємося використовувати цей світ як мисливські угіддя, чи галактичний бордель. Ми хочемо знайти чесний та справедливий шлях управління цим світом.

- Так ви, насправді, альтруїсти? - запитав Арес.

- Ні, ми просто зацікавлені, - відповів ліріанець. - Ми дуже в цьому зацікавлені, і в цьому вся причина.

- А ви впевнені, що цей світ готовий до швидкої еволюції? - запитав Арес.

- А ми й не збираємося діяти швидко. Це ніколи і ніде не працювало, має пройти якийсь час. Зараз рохли ще не готові, і не будуть готові кілька століть. Якщо їм, на даному етапі, дати розвинену технологію, то це призведе до неминучих війн, які знищать ті починання, які ви вже втілили в життя. Ваші рохли ще діти, і, як діти, вони гратимуться з вашими дарами, і обпалюватимуться ними. Але вони є і нашими дітьми, і звідси наша батьківська за них відповідальність. А ти, Аресе, даси поштовх цій цивілізації, за образом і подобою своїх предків, – атлантів та ліріанців. А ми, поки що, будемо змушені стримувати свої прояви солідарності з вами. Свої батьківські функції ми будемо виконувати, керуючи рохлами через релігію. Боги – споконвічно батьківські постаті, і буде правильним та справедливим, якщо ми візьмемо на себе ці функції, та послідовно виконуватимемо їх.

- А як ви даватимете їм свої технології? - запитав Арес.

- Вони отримуватимуть наші технології тоді, коли будуть готові. І насправді це будуть не відкриття, а, швидше за все, спогади. Всі технології вони отримають із міфів та легенд, які будуть відтворені. Якщо має щось з'явитися, то воно з'явиться внаслідок вже присутніх у культурі чинниках. Всі технології вони отримають із давніх культур.