***

      Арес кивнув головою. Його цікавість була надто сильною, і вона допомогла подолати страх, довести його до нормального рівня. В іншому випадку страх міг убити розум. Арес це знав.

      Поклавши руку на кулю, Арес незабаром відчув, що поколювання в долоні помітно посилилося. Воно почало переростати в сильний свербіж.

      - Навіщо вам це все? - запитав Арес.

      - Щоб визначити, наскільки ти людина. Мовчи.

      За мить з'явився сильний біль. Аресу здалося, що він бачить, як шкіра на долоні чорніє і тріскається, тіло обвуглюється і відпадає від кісток.

      І тут раптово все скінчилося. Біль зник, наче відключили рубильник.

      - Ти можеш визначити, коли люди вірять у те, що самі кажуть? - запитав Іа.

      - Так, можу визначити, - відповів Арес.

      - Чудово, - промовив Іа, і посміхнувся. - Аресе, ти хоч щось зрозумів з усього цього?

      Арес кивнув і відповів.

      - У цьому світі я багато чого не розумію, але це я зрозумів, хоч і не впевнений, що до кінця.

      - Ну да, навіть ми не все розуміємо - зітхнув Іа. – Давай я розповім тобі про релігію.

      - Навіщо? – здивовано запитав Арес.

      - Зараз дізнаєшся, - Іа зробив рукою широкий жест, створивши в повітрі голограму. – У нашій Галактиці існує понад тисячу живих планет. Кожна – зі своїми мільйонами та мільярдами населення, зі своїми таємницями та секретами, своєю географією та історією, зі своїм минулим, сьогоденням та незрозумілим майбутнім. Ми не можемо їх усіх контролювати. Ми не можемо навіть сподіватися, що зрозуміємо їх. Найбільше, на що ми здатні, – це підтримувати мир на цих планетах. Це саме найбільше, Арес. Бо те, що здається правильним в одному місці, може бути неправильним в іншому. Одні цивілізації можуть бути войовничими та схильними до анархії, інші – миролюбивими та працьовитими, як мурахи, треті – миролюбивими, і  також схильними до анархії, четверті – збіговиськом агресивних бджіл, які намагаються всіх вжалити. У сузір'ї Оріона є планета, на якій вбивства і канібалізм необхідні для підтримки раси, - там дуже високий рівень радіації, яка викликає мутацію. Є планети гермафродитів, де регулярно змінюють стать, - і вважають непристойним нормальне людське відтворення потомства. І ми просто змушені надавати їм повну свободу дій. Ми змушені дозволяти їм вибирати свій шлях розвитку. І тому ми повинні допомогти тобі, і твоїй сестрі Ліліт, щось зробити з дикунами, і ми не кинемо вас напризволяще в цьому порочному світі, де ви неодмінно загинете. Ти зрозумів суть моїх слів?

      - Не зрозумів, - Арес розвів руками. – А де у цій схемі ваша релігія?

      - Стривай, для початку ми допоможемо вам з технологіями, – найпростішими та найпримітивнішими.

      - А в чому ваша вигода в цьому? – перебив його Арес. - Я ніяк не зрозумію.

      - Яка вигода, Аресе, ти мене не зрозумів. Ми не збираємося використовувати цей світ як мисливські угіддя чи галактичний бордель. Ми шукаємо чесний та справедливий шлях управління цим світом.

      - Так ви, насправді, альтруїсти? - запитав Арес.

      - Ні, ми просто цікаві, - відповів ліріанець. - Ми дуже цікаві, і в цьому вся причина.

      - А ви впевнені, що цей світ готовий до швидкої еволюції? - запитав Арес.

      - А ми й не збираємося діяти швидко, це ніколи і ніде не працювало, має пройти якийсь час. Зараз рохли ще не готові, і не будуть готові кілька століть. Якщо їм, на даному етапі, дати розвинену технологію, то це призведе до неминучих війн, які знищать ті починання, які ви вже втілили в життя. Ваші рохли ще діти, і, як діти, вони гратимуться з нашими дарами, і обпалюватимуться ними. Хоча, вони є нашими дітьми, і звідси наша батьківська за них відповідальність. А ти, Аресе, даси поштовх цій цивілізації, за образом і подобою своїх предків, – атлантів та ліріанців. А ми, поки що, будемо змушені стримувати свої прояви солідарності з вами. Свої батьківські функції ми виконуватимемо, керуючи рохлами через релігію. Боги – споконвічно батьківські постаті, і буде правильним та справедливим, якщо ми візьмемо на себе ці функції, та послідовно виконуватимемо їх.

      - І як ви даватимете їм свої технології? - запитав Арес.

      - Вони отримуватимуть наші технології тоді, коли будуть готові. І насправді це будуть не відкриття, а, швидше за все, спогади. Усі технології вони отримають із міфів та легенд, які будуть відтворені. Якщо має щось з'явитися, то воно з'явиться внаслідок вже присутніх у культурі чинників. Усі технології вони отримають із давніх культур.

      - А яка моя роль, у цій світовій виставі? - запитав Арес.

      Він слухав Іа, і відчував за цим якусь величезну та лякаючу мету, але що це за мета, Арес не уявляв собі.

      - Настане такий день, - сказав Іа, - і тобі доведеться стати на чолі земного людства. Ми не хочемо вічно нести тягар божественності, це для нас дуже докучливо та обтяжливо.

      Арес ще раз уважно подивився на свою праву руку, а потім, піднявши погляд на Іа, хитро примружився.

      - Ти знаєш, ліріанець, свого часу атланти винайшли машини, сподіваючись, що вони зроблять їх вільними. Але машини поневолили їх. Нікому і ніколи не давайте свої технології без мого відома. Домовились?