ГЛАВА 5

В один із наступних сонячних днів, а точніше одного світлого ранку, двері в кімнату Ареса з шумом відчинилися, і до нього ввалився Енліл, з цілим оберемком книг. Тут треба зауважити, що Енліл опікувався навчанням Ареса, з першого дня їхньої появи на Арістоні.

- А, Енліл! – ніби здивовано вигукнув Арес. - Ти ніяк планетарну бібліотеку пограбував!

Енліл ногою зачинив двері.

- Ти б, звичайно, вважав за краще, щоб я тобі іграшок притягнув замість книг, - голосно промовив він, оглядаючи кімнату.

Енліл кинув книги на стіл, і почав розкладати їх по порядку: географія та історія Землі, математика, ритуальна та стихійна магія, алхімія та космологія.

- Якби ти, Аресе, був вихованим юнаком, то вітав би мене «з добрим ранком», - після деякої паузи промовив Енліл.

Арес посміхнувся про себе, неохоче підійшов до столу і вказав на книги:

- Ти вирішив, замість тренування зі зброєю, поговорити зі мною про різні науки?

- Це в тебе така повага до свого вчителя? – скорботно спитав ліріанець. – Це дуже старі книги, спеціально підібрані для землян.

- Ви їх писали у співавторстві з рептилоїдами? - посміхнувся Арес.

- Не вдавай із себе розумника, Аресе, це дуже древні книги. Тобі ще рано отримувати такі цінні речі, але вважай, що це мій подарунок.

- А чи не шкода тобі з ними розлучатися, якщо вони такі цінні?

- Я отримаю задоволення, якщо ти приймеш їх, - промовив Енліл. - Мені їх подарував батько, коли я був таким же юним, як ти. У цих книгах міститься багато достовірних історичних відомостей про вашу Землю, і філософські роздуми про субраси атлантів, що загинули.

- Хоча б про одну таку, що загинула, можеш розповісти? - запитав Арес.

- Коротко можу, чому б ні, - відповів Енліл. – Якщо тобі цікаво, то слухай та запам'ятовуй. Перші держави атлантів будувалися, як піраміди тих часів.

- А як будувалися піраміди тих часів? – перебив його Арес.

- Аресе, давай домовимося: я розповідаю, а ти не перебиваєш.

- Домовилися, розповідай, я не перебиваю.

Енліл з посмішкою глянув на Ареса і продовжив.

- Піраміди тих часів будувалися за принципом – зверху донизу, без опори на землю, завдяки застосуванню психічних сил. Спочатку в повітрі плавала одна гостра вершина, і під неї, ряд за рядом, підлаштовували інші частини піраміди. Так же будувалася і перша держава атлантів, близько мільйона років тому. Перші атланти називалися рмоахали, і вони з'явилися після загибелі Лемурії. Ці перші червоношкірі атланти мали зріст близько шести метрів, і мали величезну силу. Але разом із силою, вони мали і величезну тупість. І тому в тіла їхніх царів та жреців втілювалися Зоряні Вчителі – Ману. Вони створювали вищі ешелони влади та навчали найбільш кмітливих рмоахалів. У перших жрецьких школах знання диким рмоахалам давалися миттєво, і тому їхня цивілізація відразу почалася із Золотого Тисячоліття. З певних причин перші атланти не могли самостійно еволюціонувати, - вони могли лише деградувати та дичіти, як занедбаний сад. Садівниками Землі тоді були плеядеанці, які приходили із Сонця. Тому культ Сонця тріумфував у всіх їхніх храмах, та й у всіх наступних субрасах атлантів. Перших атлантів плеядеанці навчили будувати усічені піраміди. Сотні таких півкілометрових пірамід, по всій Землі, були посадочними майданчиками для космічних кораблів наших друзів з Плеяд, Оріона, Веги та Сіріуса. Ці молоді гуманоїди ще не володіли нашими знаннями про гіперпростір, і при тривалих подорожах, щоб не померти від старості та нудьги, використовували примітивне заморожування. Для виходу зі стану забуття, їм були потрібні кмітливі помічники на Землі. Тому каста жерців рмоахалів і була навчена запускати та приймати їх кораблі, заморожувати та розморожувати тіла своїх «богів». Перед запуском кораблів, ці «боги» лягали у свої кріогенні камери, що дуже нагадували кришталеві труни, і входили в стан «соматі». Спостерігаючи за цим, перші атланти, згодом, самі почали муміфікувати свої тіла. Після чергового потопу вони забували про це, але через тисячоліття знову починали своє муміфікування. Ось така генетична пам'ять. Але повернемося до пірамід. Грані пірамід відбивали невидиме світло тонких світів, і служили маяками для космічних кораблів багатьох галактичних цивілізацій. А ще вони служили для перетворення водню на антиводень, на якому літали ці кораблі. Це вже через тисячоліття, всередині цих пірамід, у зонах викривлення часу та простору, стали проводити ритуал Посвячення для молодих жреців-ієрофантів.

Раптом Арес перебив Енліла.

- Це все кумедно, про що ти розповідаєш. Але мені цікаво, як загинули перші атланти?

- Ти такий же нетерплячий, як і твій дядько, - відповів Енліл, - май витримку.

Арес зобразив посмішку, а Енліл продовжив.