І знову Фелікс

Мер Рибограда уважно вислухав обох колишніх піратських капітанів. В глибині душі він потирав лапки. Адже це був новий привід прославитись — повідомити всім координати теперішнього перебування Сонячної системи та Землі. Це сенсація! І він, мер Рибограда, у центрі подій!

Наостанок він поставив Севі Жартівнику лише одне питання:

— А котячі ресторани там були?

— Так, я бачив там відповідні вивіски.

Рудий кіт зв'язався з капітаном Полем Мартіном і передав йому нові координати Землі, а також розповів дивовижну історію ямайського пірата (тепер — колишнього пірата). Звичайно, було б розумніше повідомити про це професору Тео, але меру Рибограда дуже подобалося спілкуватися зі знаменитим капітаном. Щоправда, з того часу як у нього з'явилася своя людина, інтерес до Мартінів був уже не таким сильним, але не згас.

А яке обличчя було у Поля, коли Фелікс розповів йому цю приголомшливу новину! У старого кота такого не побачиш.

Спочатку Поль Мартін був дуже здивований, потім засумнівався, особливо коли почув прізвисько пірата.

— А цей ямаєць на прізвисько Жартівник часом не вирішив розіграти нас? — поцікавився Поль у Фелікса.

— О ні! За нього поручилася дуже близька мені людина, яка добре її знає. Я не відчув фальшу в його історії, — впевнено заявив кіт і в капітана Поля розвіялися всі сумніви. Він знав, що зі спостережливістю у мера Рибограда все гаразд. Цей товстун легко прораховував людей і котів, а також відчував, коли йому брешуть.

Капітан подякував Феліксові за таку цінну інформацію і поспішив повідомити про неї професорів. Але, звичайно, першою про цю новину дізналася Мадлен, від неї — Сіма, а від товариської кішки, напевно,  весь Рибоград. Вранці Фелікс прокинувся знаменитістю (чого й домагався!). Біля мерії зібрався цілий натовп журналістів, щоб дізнатися про всі подробиці дивовижної новини.

На Землю знову почала збиратися експедиція, причому, у тому самому складі. Кошенята Киш та Пиш не могли пропустити таку пригоду.

Фелікс вперше задумався про те, щоб залишити Баст заради подорожі на іншу планету. Звичайно, не зараз, а трохи пізніше, у відпустці, на своєму кораблі та зі своїм капітаном.

«Цікаво, які страви подають для котів на прабатьківщині трьох розумних видів, Землі? Потрібно про це почитати в історії, щоб не потрапити в простак», — подумав мер Рибограда і дістав свій комп'ютер. Він з цікавістю став читати про котячі заклади харчування та історію їх появи.

Перші котячі ресторани та кафе з'явилися задовго до того, як кішки стали розумними. Багато подібних закладів було вже тоді, коли ці чудові створіння вважалися такими лише умовно. Їх чи то господарі, чи то опікуни організували ці безумовно потрібні заклади для улюбленців, які люблять смачно поїсти.

— Хазяї котів?! Таке словосполучення навіть звучить по-дурному! Звичайно ж люди для котів завжди були компаньйонами чи опікунами! — обурився Фелікс. — Які ще можуть бути інші трактування?!

Кіт перейшов до пізніших, дуже давніх періодів історії, і був страшенно розчарований. Спочатку він прочитав про котокафе, в яких люди дивилися на котів, могли нагодувати їх (лише консервами чи сухим кормом), пограти. Ніякого особистого спокою та простору для благородних хижаків. А потім він натрапив на інформацію, від якої у нього трохи серце не зупинилося: в давнину у деяких місцях люди їли котів, прирікаючи їх на жахливу смерть.

На цьому свідомість нещасного Фелікса згасла. У такому стані його й застав Марк, котрий зайшов до кота, щоб повідомити про прибуття «Акули». Побачивши цього життєрадісного товстуна без свідомості, колишній пірат захвилювався і почав його приводити до тями.

— Фелікс, що з тобою? — запитав він кота, перекладаючи на диван.

— Я розчарований у людях, у людстві, — зажурено простогнав рудий кіт, розплющуючи очі, сповнені смутку та розчарування.

Марк глянув на екран і зрозумів стан Фелікса.

— Справді, так із кішками не можна, — сказав Марк і вимкнув комп'ютер.

Йому раптом із соромом згадалося не таке вже й давнє минуле, коли його божевільний кок гнався за кошенятами, щоб їх з'їсти, а він сидів у кущах і навіть не думав їм допомогти. Добре, що там з’явився цей страшний розумний риб і врятував зляканих дітлахів.

— Як люди могли таке чинити! Навіть коли кішки не були розумні, все одно було видно, що вони — сама досконалість! — обурювався Фелікс, що прийшов до тями.

— Не все так погано, як тобі здається. Це було тільки в деяких країнах, та й то напевно далеко не всі жителі там так поводилися. До того ж саме люди познайомили котів з обробленою їжею, приготуванням смачних страв, молокопродуктами. До цього кішки їли сирих гризунів, птахів, комах.

— Тьху, яка гидота! В мене трохи апетит не зіпсувався, а зараз уже час вечері.

Фелікс попрямував до холодильника і витяг звідти делікатесний паштет. Потім подумав і приєднав до нього котлетку та пару сосисок. Схоже, непритомність і слова Марка ніяк не вплинули на його апетит.

Людина зворушливо дивилася на рудого кота. Що подобалося колишньому пірату в кішках, так це те, що ніщо не могло їм надовго зіпсувати апетит, настрій чи сон. Незважаючи на жах і розчарування, які щойно відчув Фелікс, він гідно оцінить їжу, що лежить на його тарілці, швидко поверне собі відмінний настрій, а вночі буде солодко спати.

На Баст Марк почав взагалі по-іншому ставитись до котів. У цих хвостатих було чому повчитися будь-якій людині. Їхньому вмінню добре влаштовуватися при будь-яких обставинах можна лише позаздрити.

Кіт запропонував повечеряти йявному родичу. Марк і Фелікс вирішили залишатися в очах громадськості ріднею, хоч напевно не знали, чи так це. Але їм дедалі більше подобалося спілкуватися один з одним.

Фелікс навіть став тримати вдома деякі людські продукти, такі як кава, хліб і крекери. А бастський чай, який є на кухні у кожного бастіаніна підходить всім розумним видам із Землі. Всі відмінності його приготування для різних видів полягали у міцності заварювання та температурі. Люди вважають за краще пити чай гарячим і міцним, а кішки з собаками завжди вживають теплий і слабше заварений напій.