Неявний родич Фелікса

До зимових свят до Фелікса на Баст приїхав гість із маловідомої віддаленої системи. Це був засмаглий спортивної статури молодий чоловік із коротким каштановим волоссям, невеликою підстриженою по моді борідкою та чіпкими сірими очима. Він був астронавтом, правда, його ім'я не було широко відоме, але мер Рибограда вже будував плани, як це виправити.

Баст — провідна планета галактики з дослідження інших всесвітів. На деяких великих кораблях, які ще будуються, планується набирати команди людей-професіоналів із різних світів. Адже кішок, які бажають надовго залишати свою планету, було не так уже й багато. Фелікс вирішив задіяти всі свої зв'язки, щоб пристроїти свого родича на найбільший із них.

Марк Браун (а це саме він оголосив себе неявним родичем рудого бастіаніна) не підозрював про його плани. Він насолоджувався перебуванням на Баст та спілкуванням з котом. Фелікс виявився розумним співрозмовником, хоч і надто хвалькуватим. Але Марка зовсім не дратувала самозакоханість кота та його бажання слави. Ці почуття йому самому були добре знайомі. До того ж кіт не був таким тюхтієм, яким здавався на скандальних фото з Інтернету, де його зняли застряглим на паркані.

Чоловік разом з мером майже щоранку робив пробіжку в парку. Фелікс був у чудовій формі й зовсім не слабкий. Марк, спостерігаючи за котом, навіть почав відчувати повагу до нього. На Ямайці завжди шанували сильних та небезпечних. Але мер Рибограда найбільше пишався не цим.

— Я одним махом можу перестрибнути навіть найвищу огорожу! — хвалько заявляв Фелікс і трохи сумно додавав. — Щоправда, мені це вдавалося не завжди. Одна неприємна подія показала мені, що це просто потрібно вміти. Зате тепер я у чудовій фізичній формі.

Марк і Фелікс часто разом насолоджувалися прогулянками Рибоградом і відвідували пам'ятки Баст. Особливе захоплення у людини викликав Музей Піратських Скарбів.

— Скільки старовинного золота! Баст пощастило: все, що пірати награбували та зібрали за багато років волею нагоди дісталося бастіанам! А все через цього негідника, Шефа! Теж мені, ватажок піратства! Він упустив з лап такі скарби! Зараз цей тип клепає дурні книжечки під безглуздим псевдонімом. Хто їх взагалі читає?

Фелікс з радістю підтакував людині. Йому теж не подобався Шеф (він же Люцій). Той кіт був злочинцем і чужинцем, який, проте, став дуже популярним завдяки своїм книгам про космічних піратів. Цей вискочка, який відбуває тюремний термін на планеті кішок, набув такої слави, про яку Феліксу доводилося лише мріяти. Незважаючи на це, рудий кіт іноді почитував його «дурні книжечки».

До Нового року залишалося небагато часу. На Головній площі Рибограда вже було встановлено ялинку і вечорами місто переливалося різнокольоровими святковими вогнями. У Центральному парку щодня з ранку вбирали ялинковими іграшками велику високу ялинку. Увечері відбувалися змагання. На дерево запускали кількох рибоградців і дивилися, хто найбільше скине вниз ялинкових іграшок. Переможцю діставався невеликий приз та захоплення публіки. Особливо Марка вразив кіт Лакі, який був лідером цих змагань. Він діставав кулі з самих важко доступних місць і спритно збивав їх униз.

Мер Рибограда вважав за краще не брати участь у цих змаганнях, а вручати призи. Але найбільше з передноворічної суєти коту подобалися відвідування закладів громадського харчування. У численних кафе та ресторанчиках пропонувалося велику різноманітність зігрівальних напоїв та найкращих закусок цього року. Щовечора кіт і людина відвідували один із них. Щоправда, ресторан «У Пампушки» завжди був поза конкуренцією.

Якось під час таких посиденьок кіт, з апетитом поглинаючи новий вид паштету, повідомив людині:

— Завтра я маю бути присутнім під час відбуття космічного корабля на Землю. Це велика подія для Баст і для всього Ошера: знову знайти зв'язок із колискою наших цивілізацій. Я запрошую тебе піти туди зі мною та бути гостем цього заходу.

Колишній піратський капітан на прізвисько Лисий Марк, який уже не був лисим, уникав великого скупчення людей, щоб не бути впізнаним, але не зміг відмовити коту. По-перше, йому й самому було цікаво бути присутнім за такої події, а по-друге — йому важко було відмовити Феліксу. Незважаючи на те, що мер Рибограда був дуже розважливим котом, він з такою дитячою безпосередністю повірив у родинний зв’язок з Марком і так радів його приїзду, що неможливо було не відчувати до нього позитивних почуттів. Пірату ніхто ніколи так не радів і не дивився з таким захопленням.

У своєму сімейному архіві Марк знайшов дуже давнє фото свого ймовірного далекого предка, Алекса Брауна на прізвисько Руда Борода, зі своїм котом Рудиком. Рудий пухнастий товстун був дуже схожий на мера Рибограда. «Усі руді коти схожі один на одного», — подумав пірат і написав Феліксу дуже проникливий лист, про те, що його предок літав з його предком на одному космічному кораблі в незапам'ятні часи, коли кішки вважалися лише умовно розумним видом. На його подив, Фелікс повірив йому на слово і написав відповідь.

Марку іноді було ніяково від того, що він обманює такого чудового кота, але у нього була вагома причина для цього. На Баст неохоче пускали громадян Ямайки, навіть як туристів, але для явних і неявних родичів бастіан двері сюди завжди були відчинені.

Пірат на планеті кішок мав свій інтерес, не зовсім законного порядку. Довелося підробити свої документи, а ось своє ім'я та прізвище чоловік не став міняти. Чи мало у всесвіті Марків Браунов.

«Сподіваюся, там буде цілий натовп проводжаючих, і на мене ніхто не зверне уваги. А капітанові Полю Мартіну буде точно не до туристів», — розмірковував пірат.

Так і сталося: капітана Поля та Мадлен обступили журналісти; кошенята Киш та Пиш прощалися з батьками; професори Атлант, Тео та Фішер щось з азартом обговорювали, а геолог Станіслав з акваріумом одразу поквапився втекти на корабель. Тільки секретарка Фелікса, маленька собачка Пуговка з підозрою почала принюхуватися і придивлятися до сумнівного типу, що знаходився поруч із її босом. Від нього смерділо парфумом, який геть-чисто перебивав його власний запах, але дещо знайоме було в його образі.