Особисте життя Фелікса

Шлях до серця мера Рибограда, Фелікса, лежав лише через його шлунок. Вісім років тому він одружився з найкращою кухаркою міста, а можливо і всієї Баст, триколірною кішечкою Пампушкою. Це чудове створення приємної повноти вміло готувати такі страви, що від одного запаху вже у будь-якого кота голова йшла обертом. Тоді Фелікс не сумнівався, що це і є кохання.

Гарні залицяння, серенади, вихваляння кулінарних талантів і прекрасних зелених очей Пампушки закінчилися весіллям, на якому погуляла чимала кількість рибоградців. Щоправда, для кішки це був уже третій шлюб. Фелікс тоді ще дивувався, що за дурні могли втратити таку дружину.

На весіллі всі нахвалювали смачні страви нареченої та називали її ресторан найкращим на Баст. Ще б пак! Кішечка буквально жила ним і дала йому назву «У Пампушки». Фелікс не сумнівався, що дружина його годуватиме вдома так само смачно, як і відвідувачів свого закладу.

Однак сімейне життя його страшенно розчарувало. Пампушка вже через пару днів після весілля почала виходити на роботу. Вона вирушала туди рано-вранці й поверталася пізно ввечері. Вдома в холодильнику були тільки ті продукти, які купив сам Фелікс. Готувати їх доводилося теж йому.

«Коли я був просто відвідувачем її ресторану, я харчувався набагато краще, та й бачив її частіше», — сумно думав Фелікс і з докором волав до Пампушки:

— Ти мене не любиш — ти мене не годуєш!

— Ти завжди можеш прийти до мене в ресторан, — спокійно відповідала йому на це дружина і не розуміла його страждань.

Тільки Феліксу завжди хотілося, щоб Пампушка готувала йому одному і лише іноді — іншим бастіанам, щоб ті не забували, хто найкраща куховарка на Баст. Він дивився на дружину як на корисний скарб, яким хотілося б володіти одноосібно. На жаль, це була недосяжна мрія.

Феліксу почали приходити у голову думки про розлучення. Кота-гурмана зупиняло лише одне — Пампушка заборонила своїм попереднім двом чоловікам з'являтися у своєму закладі. Тепер ті могли хіба що вдихати аромат найкращих страв Баст, прогулюючись поряд із її рестораном. Фелікс не хотів собі такої сумної долі.

Однак після довгих роздумів він таки зібрався і попросив у Пампушки розлучення. Його річ при цьому звучала приблизно так:

— Пампушко, я не вартий тебе. Я весь час відвертаю тебе від твоєї улюбленої справи та мрію про те, щоб ти покинула свій ресторан і проводила весь свій час поряд зі мною. Я жахливий егоїст та власник. Я не хочу ділити тебе ні з чим, тож покидаю тебе. Я сподіваюся, що ти знайдеш кота, який цінуватиме тебе більше за мене. Тільки прошу тебе про одне: не забороняй мені приходити у твій чудовий ресторан і насаджуватись твоїми кулінарними шедеврами.

Пампушка була дуже засмучена і гірко подумала: «Ще один, який одружився зі мною заради мого вміння готувати й зовсім не любить мене саму». Але відлучати Фелікса від свого ресторану вона таки не стала, оцінивши його дипломатичність.

Не минуло й року після розлучення, як у кращої кухарки Баст з'явився новий залицяльник. Коли вона вийшла заміж вчетверте, всі її попередні чоловіки, в тому числі й Фелікс, чекали швидкого поповнення в клубі «Колишні Пампушки», але цього разу шлюб виявився напрочуд міцним.

Семен показав себе дуже мудрим котом і ніколи ні в чому не дорікав своїй другій половині. Він був музикантом, що вмів грати на різних струнних інструментах. Зранку до вечора Семен пропадав на репетиціях та концертах. Пампушка розуміла захопленість чоловіка музикою та нерідко відправляла до нього кур'єра з перекусами, а Семен іноді грав у її ресторані на гітарі. Пара чудово ладнала один з одним.

Фелікс не ревнував Семена до колишньої дружини та почував себе цілком комфортно, просто відвідуючи її ресторан. Однак нещодавно відбулася подія, яка змусила його пошкодувати про його егоїзм щодо Пампушки.

Мер Рибограда зустрів у парку свою колишню дружину, що прогулюється разом зі своїм чоловіком та кошеням. Малюк був зовсім маленьким і повністю рудий, як і його дідусь, батько Пампушки. «Ти так схожий на мого тата», — колись казала вона Феліксу.

Мер Рибограда ввічливо привітав пару і почав роздивлятися кошеня.

— Який чудовий рудий малюк!

«А якби я не залишив Пампушку кілька років тому, то схоже кошеня могло б народитися і в мене», — подумав Фелікс. — «Поруч із моєю чудовою золотою статуєю доречно виглядала б невелика фігурка рудого малюка».

— А як твій ресторан? Адже кошеня вимагає багато часу, — поцікавився Фелікс у Пампушки.

— О, я найняла собі помічницю, Пушинку. Ти, напевно, чув про кошенят Киша та Пиша. Це їхня мама. Вона чудово готує, особливо рибу. Я передала їй деякі свої таємниці, а вона поділилася своїми. Мій ресторан від цього тільки виграв, і в мене з'явився час на дитину.

«А заради мене вона цього не зробила», — ображено подумав Фелікс, чемно розпрощався та продовжив свою прогулянку далі. Але вечірній моціон вже не приносив звичайного задоволення. Вперше у житті меру спало на думку, що він зовсім самотній.

«Для підняття настрою треба з'їсти щось смачненьке», — вирішив Фелікс.

Мер попрямував до ресторану Пампушки, щоб переконатися, що місцеві страви такі ж гарні як і були. За сусіднім столиком зі своїми друзями сиділи кошенята Киш та Пиш. До Фелікса долинала їхня розмова.

— Спробуйте цю рибку з овочами. Мама каже, що у цій страві є все, що необхідно кошеням. Вона тут головний шеф-кухар сьогодні! — нахвалював мамині старання Пиш.

Кошенята скуштували смачну страву та почали обговорювати плани на зимові канікули, хоч до них ще було далеко. Адже нещодавно закінчилися літні.

— Ми цього літа познайомилися з неявними родичами, — похвалилося кошеня шпротного забарвлення, — і взимку летимо відзначати Новий Рік до них, на Ірис.

— Мій тато повезе нашу родину під час зимових канікул на Райські острови. У Рибограді буде холодно, а ми будемо там, де завжди тепло, — повідомила Урсула й запитала Пиша та Киша. — А ви не бажаєте відвідати взимку свої острови?