Крижаний полон

Наступна перспективна планета, на якій могли бути Кристали, виявилась у тій самій зірковій системі, де колись згинув Сміливець. Крижана планета була її сусідкою.

Планета Лобіс була непридатна до життя, але тут експедиція нарешті знайшла великі поклади Кристалів. Основну місію «Дружби» було виконано. Завдяки цим мінералам Баст та інші планети Ошера зможуть часто відвідувати інші галактики.

— Ось бачиш, — говорив Станіслав Мету, — коли робиш добро, то рано чи пізно воно повертається до тебе. Як тільки ми поділилися Кристалами з лунарцями, так одразу ж знайшли їх ще більше.

— Не бачу зв'язку між цими подіями, — заявив Мет. — Все це дурниці! Чи не так, професоре?

Але професор Тео не підтримав розумного риба й лише поблажливо посміхнувся йому.

— Але ж це просто випадковість, яка нічого не доводить! — наполягав на своєму Мет.

— Справа в тому, що такі випадковості відбуваються надто часто, щоб бути просто випадковостями, — відповів рибу мудрий кіт.

— Але ж це ще ніким не доведено! — впевнено сказав Мет і йому ніхто не заперечив.

За кілька днів «Дружба» відвідала Крижану планету. Там було дуже холодно, тож доводилося тепло одягатися, навіть пухнастикам. Тільки Мету це було байдуже, тому що він самотужки міг підігрівати свою водяну сферу.

Під товстим шаром льоду експедиція виявила поклади цінних рідкісноземельних металів. А ще там були знайдені мікроорганізми, здатні жити за дуже низьких температур. Киш і Пиш разом із Пра стали вивчати їх.

Мет весь час зникав кудись і був дуже мовчазний. Його настрій псувався на очах. Здавалося, він щось шукав, але ніяк не міг знайти.

Зате Киш та Пиш почували себе пречудово. У вільний від навчання час кошенята веселилися, як могли. Вони каталися на крижаних гірках і запрошували риба гратися з ними, але той постійно відмовлявся від цього. Більше того, з кожною годиною проведеною на Крижаній він виглядав усе більш похмурим, а потім взагалі надовго зникав кудись. На корабель Мет повертався останнім. При цьому він був надзвичайно сумний.

Однак на п'ятий день перебування на Крижаній планеті розумний риб вирішив погратися з кошенятами. Адже засмучуватися через те, що щось не виходить — це дурна і безглузда справа. Щоправда, періодично він десь блукав, але вже недовго.

Мет і кошенята знайшли собі нове цікаве заняття. Лід тут був такий чистий і прозорий, що вони вирішили робити з нього крижані скульптури.

Серед їхніх виробів були і чудові палаци, і дивовижні тварини, і фігурки фантастичних істот. Вони зробили також крижані скульптури всіх членів експедиції і деяких знайомих.

Мет створив найбільше композицій. Його скульптури були як справжні. Розумний риб одягнув на себе свої сяючі обладунки та допомагав собі найгострішим хвостом та плавцями, а також лазером.

— Здорово вийшло! — заявив Киш, дивлячись на красу, над якою вони працювали кілька днів. — Наші крижані скульптури тут довго стоятимуть, адже весна сюди не прийде, як на Баст.

— Ба-аст, — простяг трохи сумно Пиш, дивлячись на крижану скульптуру мами, яку зробив сам. — На Баст зараз літо. Дерева в листі і всі галявини зелені, в садах цвіте бастський чай і в котейнях подають різні сорти морозива. Я сумую за Баст, по мамі та тату, друзям. Мені вже хочеться повернутись додому. Коли ми полетимо назад?

— Не хвилюйся, — бадьоро відповів йому брат. — Ще пару днів тут потратимо, а потім полетимо шукати планету для лунарців. Це не забере багато часу. Пра вже має кілька непоганих варіантів планет з водою і життям, але капітан Поль хоче знайти найкращу. Він каже, що запропонував лунарцям перейти під протекторат Баст. Вони погодились. Лунарців не так багато і вони дуже потребують зв'язків з нашою галактикою. Кішки не полюбляють залишати Баст, тому свої люди у цій галактиці не завадять. А ще капітан Поль каже, що захоплюється тим, як лунарці змогли так достойно вижити за таких мізерних ресурсів. Не всім би так вдалося.

— А де Мет? — запитав Пиш брата.

— Знову він кудись зник, — сумно зітхнув Киш.

В останній день перебування на планеті кошенята та Мет востаннє покаталися на гірках, а потім зробили крижану фігуру Мета у латах.

  — Обладунки з Кристала такі схожі на крижані, тільки сяють ще сильніше. Вони тобі дуже пасують, Мет. Без них ти виглядаєш як звичайна сіра рибка, а в них — просто герой! — відмітив Киш.

Потім кошенята та Мет вирішили пограти у хованки. Пиш водив. Він дорахував до десяти і кинувся шукати решту. Киша він знайшов за фігурою капітана Поля. Його видав хвіст, який він іноді забував ховати. А ось Мета було важко знайти. Той ніколи ні про що не забував. Його водяна сфера ніде не виглядала.

Пиш ходив, заглядав за крижані статуї і вже був готовий здатися, коли побачив у льоду нору. У неї цілком міг поміститися Мет зі своєю водяною сферою. Кошеня теж чудово змогло туди пролізти.

Іти по норі довелося на чотирьох лапах і довго. Якась внутрішня впевненість, що звідси можна вийти зі здобиччю, гнала кошеня вперед, але він нічого не знаходив. Пиш уже збирався йти назад, коли його ліхтарик висвітлив силует риби.

— Мет! Я тебе знайшов! — радісно закричав втомлений Пиш, але це виявився не Мет.

Це, безумовно, була фіширка, але не їх друг. Вона була в товщі льоду і дивилася на кошеня застиглими очима.

— Напевно, це Сміливець, — подумав уголос похмурий Пиш і позадкував назад.

Йти до виходу довелося довго. Все-таки задкувати було незручно, а розвернутися було неможливо.

Коли Пиш виліз із нори, всі вже шукали його, зокрема й сам капітан Поль.

Першим Пиша побачив Пра і покликав решту. Усі зібралися навколо пропажі.

— Де ти був? — спитав кошеня Пра. — Твоє зникнення всіх налякало!

— Я шукав Мета, — почав розповідати Пиш.

— Я був недалеко, — обурено вставив риб, перебивши кошеня. — Ховався за статуєю Станіслава. Можна було й здогадатися! Але ти пішов у інший бік і кудись зник! Ми всі перехвилювалися!