Злиття розумів

Станіслав вечеряв з Метом у своєму номері та міркував, що нічого страшного не станеться, якщо взяти на борт Пуговку. Ось тільки як про це повідомити решті членів міжгалактичної експедиції? Особливо капітанові Полю, який взагалі терпіти не міг на борту зайвих пасажирів. Якщо до кошенят він був ще більш-менш поблажливий (та він взагалі обожнював кішок!), то поява марної в їх місії собаки може його роздратувати.

Так нічого й не вирішивши, Станіслав знову відкрив звіт астрогеологів про галактику YHUd-28596. Геологу весь час не давала спокою думка, що у цих дослідженнях може ховатися якась помилка, і вони Кристалів там не знайдуть.

Несподівано Мет видав таке:

— Та не хвилюйся ти так, Станіславе! Фіширки бували у цій галактиці. Мінерал із такою формулою там є. Я отримав цю інформацію від злиття розумів зі своїми знайомими фішірками, які там подорожували.

— Ось як! — зацікавився Станіслав, закривши звіт. — Шкода, що я не можу отримувати інформацію у такий спосіб. Доводиться читати та аналізувати купу паперів. На це витрачається так багато часу! До відльоту залишилося всього два тижні, а я ледве справляюся з усім.

— Чому не можеш? — здивувався Мет словам людини. — Адже ти ніколи не пробував це робити. Хочеш, ми зіллємося розумами і я передам тобі всю інформацію від фіширок про галактику, куди ми летимо?

— Чи хочу я цього?! Так, звичайно ж хочу! — з ентузіазмом вигукнув Станіслав. — Тільки для початку, мабуть, передай мені лише дані щодо її геології.

Через невелику паузу він додав:

— І чи не буде це небезпечним для мого розуму?

— Думаю, проблем не буде. Все-таки ми добре розуміємо один одного, — відповів розумний риб. — Тільки попереджаю одразу — це не просто передача інформації, це — злиття розумів. Я залізу у твою голову, а ти перебуватимеш у моїй. Це буде перший такий експеримент — злиття розуму людини та фіширки.

— Що мені треба робити? — спитав Станіслав. Слово «експеримент» його зовсім не збентежило. Геологу не терпілося отримати купу знань та інформації, нічого для цього не роблячи. Скільки б у нього з'явилося вільного часу, який можна витратити на подорожі та власні дослідження.

— Нічого не треба робити, — відповів йому Мет. — Просто сядь у крісло, заплющ очі та розслабся. Решту зроблю я.

Станіслав пересів зі стільця, на якому сидів за обіднім столом, у зручне крісло. Для цього йому довелося перейти з кухні до вітальні. Він заплющив очі й завмер.

Спочатку, здавалося, нічого не відбувалося, а потім у його голову ринув потік образів, які він не встигав розбирати. Вони викликали деяку напругу та неприйняття всередині, які ставали все сильнішими. У якийсь момент у чоловіка виник просто нестерпний головний біль і він знепритомнів. Мет, побачивши це, перервав злиття розумів та передачу інформації.

Коли Станіслав прийшов до тями, у нього на лобі лежав мокрий рушник, а поряд парив риб із заклопотаним виглядом. У голові було надзвичайно порожньо. Повітря здавалося якимось сухим і дуже хотілося пити. Було важко дихати.

«Нарешті ти прийшов до тями! Я вже почав хвилюватись! Ти так уже двадцять хвилин лежиш і не ворушишся!» — говорив переляканий Мет.

Станіслав одразу попрямував у ванну. Його рухи були при цьому плавні і якісь греблячі. Він увімкнув холодний душ і заліз під нього просто в одязі. Виходити з-під струменів води йому не хотілося, але хвилин через десять він просто замерз і щось у його голові повернулося до зворотних функцій. Він спочатку ввімкнув гарячу воду, щоб зігрітися, потім скинув із себе мокрий одяг і надів махровий халат.

— Що це було?! — спитав Станіслав у Мета. — Все було якось не так. Я почував себе як риба на суші, а потім пройшло.

— Вибач мені, — відповів розгублений Мет. — Я зовсім забув, що при першому злитті розумів з мальком, — а мій розум сприйняв тебе як малька-новачка, — першими передаються базові знання та інстинкти для виживання.

— Ох! А інформація з геології галактики YHUd-28596 хоча б була передана?

— Не знаю. Навряд чи. Щось у базових навичках фіширок тебе так не влаштувало, що ти став цьому чинити опір до втрати свідомості, — винувато відповів Мет. — Прости мене. Я повинен був подумати про це, адже ми таки такі різні, хоч нерідко думаємо однаково! Але я так хотів злитися з тобою розумом, щоб ще краще розуміти людей…

Коли мігрень уже майже пройшла і Станіслав випив велику чашку гарячого чаю, він спитав Мета:

— Хоча б розкажи своїми словами, які ще корисні мінерали є в галактиці, що нас цікавить?

— Розумієш, Станіславе, я запам'ятовую лише ту інформацію, яка мене цікавить. Все інше відкладається в дальній кут моєї пам'яті й виринає в ній тільки тоді, коли я зустрічаюся з цим.

Коли я побачив координати галактики YHUd-28596, я згадав, що отримував інформацію про неї від інших. Щойно я прочитав формулу Кристалів, як у моїй пам'яті тут же з'явилися дані щодо їхнього знаходження в цій галактиці. Я дам тобі координати систем та планет, де вони є. Якщо ти почнеш називати формули корисних копалин, то я зможу сказати, де вони знаходяться. Але мушу зауважити, що фіширки побували не в усіх кутках цієї галактики. Тож це все одно буде не повна інформація.

— Ясно, — важко зітхнув Станіслав і знову відкрив звіт. Тепер його доводилося вивчати ще й на тлі мігрені.

Станіслав був уже на середині звіту, коли пролунав дзвінок по відеовізору. Дзвонив капітан Поль:

  — Доброго вечора, Станіславе. Вибач, що я так пізно. Відбувається щось незрозуміле: зі мною нещодавно зв'язався професор Атлант і подякував мені за те, що я включив у експедицію собаку. Дослівно він сказав мені таке: «Я нещодавно дізнався приємну новину — в іншу галактику летітиме собака. Правда, користі від неї ніякої, тому що вам не потрібна секретарка, але тепер все справедливо. На борту будуть представники всіх розумних видів нашої цивілізації. Це правильний політичний хід. Висловлюю вам подяку від усіх собак Баст та всього Ошера. Я дуже радію цій події». Потім він побажав мені добраніч і відключився, а я тепер заснути не можу. Що за новий та марний член експедиції?