Планета Баст. Частина 5. Подорожі галактиками

Галопом по галактиці

Станіслав узяв собі відпустку. Він вирішив відпочити зі своїм другом, розумним рибом Метом, подорожуючи з ним галактикою Ошер, де і знаходилася система Ра з планетою Баст.

Вони летіли на невеликому, але дуже швидкому космічному кораблі «Веселун», що належав Станіславу. Той був здатний робити короткі телепортстрибки в межах галактики Ошер. Морозильник у його камбузі був повністю забитий Карбонарою.

Мандрівники побували на планеті динозаврів, що знаходиться поряд із системою Одіссей, на Аргосі, куди геолог заскочив по роботі, та в багатьох інших цікавих місцях.

На обжитих планетах Мет перебував поруч із людиною в антигравакваріумі та вдавав з себе декоративну рибку. Він набував яскравого забарвлення, трохи зменшував свій розмір і намагався не відкривати рота, оскільки його лячно гострі зуби видавали у ньому фіширку. Все одно він спілкувався зі Станіславом за допомогою телепатії. А ось чоловік, який розмовляв зі своєю рибою, виглядав трохи безглуздо. Перехожі дивилися на нього з подивом.

Мет хотів залишатися інкогніто, адже фіширки відмовилися підтримувати зв'язки з цивілізаціями із Землі. А ось на незаселених планетах він набував свого справжнього вигляду простої сірої рибки з масивною щелепою та великими зубами. Розумний риб акумулював довкола себе сферу води, ширяв у ній і навіть міг телепортуватися з нею на невеликі відстані, щоб розглянути щось ближче. Те саме він робив і на кораблі, на якому крім нього та Станіслава більше нікого не було.

Розумний риб полюбляв плавати та полювати у всіх морях, озерах та річках, біля яких знаходився. Втім, здобич він не їв, відпускав, бо віддавав перевагу відвідуванню піцерій, які були майже на всіх обжитих планетах. І все ж таки його харчові вподобання навіки залишилися з піцою Карбонара з Піцероба.

У спекотний день Мету неодмінно потрібно було десь покупатися. Якщо у місті не було водойм, то для цього підходив і міський фонтан. Звичайно, при цьому йому доводилося відмовлятися від ігор у воді, які виглядали дуже видовищно, але були не для очей місцевих розумних. Тому Мет зазвичай просто робив кілька кругів по фонтану, трохи пірнав, а потім просився назад, в акваріум.

Якось під час вечірньої прогулянки на Фацелії, яка затягнулася за північ, розумний риб вирішив повеселитись у фонтані, що підсвічувався прожекторами, які змінювали колір. Той перебував біля зачиненого музею, і на площі перед ним нікого не було.

Мет спритно пірнув у воду, почав високо вистрибувати звідти, крутити неймовірні сальто та змінювати колір. Наприклад, коли промінь світла ставав жовтим, то Мет відразу набував фіолетового забарвлення, коли — блакитним, то риб був помаранчевим.

Як виявилося, у цього шоу був свідок. Вранці у соцмережах розгорілися дебати з приводу скинутого туди відео від користувача з ніком Нічний Гультяй. На ньому була знята на камеру дивна риба, що робила фантастичні сальто і змінювала забарвлення.

Станіслав, переглядаючи останні новини Фацелії, побачив це і почав було турбуватися, поки не прочитав коментарі. У них на автора сипалися численні звинувачення у підробці відео та обмані.

Найчастіші зауваження були на кшталт цих:

«Таких риб не буває», — писала кішечка з ніком Рибачка Соня.

«Тварини не можуть так змінювати свій колір, хіба що хамелеони, але вони б набували кольору променя прожектора», — стверджував чоловік з ніком Біолог.

Інші в основному підтримували цих двох й писали: «Дурниці!», «Кого ти цим хочеш обдурити?», «Це жарт?» і т.п.

— Як добре, що ти тут не відкриваєш рота, інакше по твоїх зубах у тобі могли б упізнати фіширку, — зазначив Станіслав.

— Треба бути обережнішим, — погодився риб.

Станіславу та Мету після прочитання критики, яка повалилася на автора ролика, навіть стало трохи шкода Нічного Гультяя. Тоді геолог створив нік Фантазер і написав, що на світі може бути багато чого дивного, але його ніхто не підтримав, хоча це була чиста правда.

«Це справжнє відео», — запевняв усіх нещасний свідок купання Мета у фонтані, але йому ніхто так і не повірив. Закінчилося все тим, що Нічний Гультяй образився на публіку та видалив своє відео.

— Цього разу мені пощастило! — зазначив Мет, дивлячись на повідомлення, що відео видалено. — Нічному Гультяю ніхто не повірив, але мені не варто розслаблятися в громадських місцях. Однак купатися і зображувати із себе звичайну рибу так нудно!

— Адже ти не хочеш афішувати те, що ти розумний, — зазначив Станіслав. — Всі тоді здогадаються, що ти фіширка. Це викличе багато запитань, адже ваша цивілізація відмовилася від усіх контактів із нашою.

Мет подумав і запропонував:

— Діставай атлас галактики, пошукаємо планети, де є життя та багато води. Там можна знайти затишні містечка без зайвих очей, де можливо спокійно побавитися.

Станіслав дістав проектор і ввімкнув тривимірну карту Ошера. Після довгих обговорень було вирішено відвідати планету Арну, де знаходився лише один невеликий материк і було багато плавучих островів; Ріо, де була велика кількість глибоководних річок та озер; Самудру, повністю вкриту океаном і ніким не заселену.

Як виявилося, на Арні, заселеній переважно людьми, була неймовірно розвинена бюрократія. Станіславу довелося оформляти цілий стос паперів та пройти карантин. На це пішло більше часу, ніж мандрівники провели на планеті як туристи. Це трохи зіпсувало перше враження від відомих плавучих островів.

На Арні було дуже гарно, і це була рукотворна краса. Острови були зроблені штучно і являли собою цілі плавучі комплекси-курорти з різноманітними по архітектурі будівлями, басейнами та доглянутими садами у різному стилі: мавританському, класичному, китайському тощо. Станіславу тут сподобалося, а ось Мету довелося майже постійно прикидатися акваріумною рибкою. Тут було дуже багато туристів та зайвих очей. Тому геолог часто винаймав катамаран та відпливав далеко у море.

Якось за такої морської прогулянки Станіслав послизнувся і впав у море. Опинитися у воді для мешканця планети Шахтарської було несподіванкою і у нього почалася паніка. Станіслав зовсім забув, що вже вміє плавати, й просто борсався у воді, поступово йдучи на дно. Все могло закінчитися плачевно, якби не Мет, який кричав у його голові: «Прийди до тями! Греби вгору, до світла! Повітря там!». Станіславу, коли він отямився та швидко вигріб на поверхню, стало соромно. Такий дорослий чоловік, а у воді повівся як мала дитина і мало не потонув. Він заліз на катамаран і почав мовчки дивитися перед собою, розбираючи свої помилки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше