Будні плавання

Бука дізнався, що мандрівники пливуть до островів у теплих морях малодослідженого континенту (кішки ще не потрудилися дати йому назву), а колись про це мріяв і він. Дикун попрохав не відвозити його до Моряцька, тому що він досить прийшов до тями, а взяти його з собою. Мандрівникам і самим не хотілося повертатися, тому вони вирішили продовжити своє плавання у компанії з Букою.

Його поселили в каюті зі Станіславом, хоч той і не був у захваті від такого сусідства. Вільне місце було тільки в нього та в професора. Але у Пра вся каюта була забита книгами, навчальними матеріалами та різними приладами, серед яких можливо було впізнати хіба що телескоп. Професор часто виносив його ночами на палубу та розглядав зірки. Він із задоволенням розповідав про них кошеням та всім іншим, у тому числі й Буці.

Чесно кажучи, вже наступні тижні плавання колишній дикун неабияк набрид усім членам експедиції. Вони вже почали шкодувати, що не відвезли Буку до Моряцька.

Той увесь час випитував у Тумана про морську справу. Якщо спочатку капітан «Красуні» охоче відповідав на всі запитання та подумував зробити з Буки помічника, то через якийсь час він зрозумів, що колишній дикун зовсім не пристосований до мореплавання, і його увага стала дратувати моряка. «Як він узагалі доплив до Моряцька?» — дивувався Туман. Хоча, слід сказати, Бука непогано орієнтувався за зірками та добре знав географію Баст.

— У школі це була моя улюблена дисципліна, — говорив колишній адміністратор.

До того ж Бука то занадто настирливо говорив компліменти Сімі, то постійно канючив у кошенят їхні гаджети. Він критикував готування Мадлен, неробство Поля, а якось Станіслав застав його за спробою виловити з акваріума фіширок. Рибки не були беззахисними й вкусили нахабу за лапу (а могли й відкусити). Буці вистачило нахабства поскаржитися на це головному геологу, але той сказав, що кіт сам у всьому винен і наполегливо порадив йому триматися якомога далі від його улюблениць. А коли Станіслав почув, як Бука критикує його поведінку, кажучи Туману: «Ця людина розмовляє з рибами! Вам не здається це дивним?» — це остаточно зіпсувало всі стосунки між людиною та котом, які мешкали в одній каюті. Геолог почав вимагати переселення дикуна до професора.

Частину книг та навчальних матеріалів перенесли до каюти Станіслава й Бука став жити в одній каюті з Пра. Старий кіт вирішив взяти опіку над колишнім дикуном і навчити його манер.

«Не варто так сердитись на невігласа, — казав він іншим. — Просто Бука народився у багатодітній сім'ї, де кошеням не приділялося достатньо часу. Йому не було з ким радитися, і він досі не знайшов себе в цьому житті. Він ходив на нелюбу роботу, мріючи про справу, яка йому не підходить. Втрата яхти та можливості подорожувати підкосила його. Не дивно, що він так швидко став диким. Зараз він почувається ніяково і поводиться не зовсім коректно. Звичайно, краще б їм зайнялися фахівці в Моряцьку, але якщо ми вже вирішили назад не повертатися, то варто йому допомогти».

Пра взявся за навчання дикуна з превеликим ентузіазмом. Він змусив того відвідувати заняття з кошенятами з біології. Після них він розповідав Букі про інші дисципліни. Пра був котом енциклопедичних знань і міг з великим ентузіазмом говорити про все на світі багатьма годинами. Треба сказати, професор був чудовим оповідачем, але все одно згодом Бука почав ховатися від цих лекцій. Якось він поскаржився Туманові, що хотів би знову опинитися на безлюдному острові, аби подалі від балакучого професора. І все ж дефіцит уваги з боку оточення у молодого кота був повністю покритий, і той перестав дошкуляти членам експедиції. Мандрівники тепер могли спокійно займатися своїми справами.

Кошенята практикувалися в біології, а у вільний час грали. Вони робили багато фото та відправляли їхній мамі. Туман розраховував курс корабля. Сіма проводила час із чоловіком, допомагаючи йому на кораблі. До них часто приєднувалися кошенята та Урсула. Вони любили грати, лазячи по снастях корабля і вдивляючись в далечінь у підзорну трубу або морський бінокль. Станіслав неспішно вивчав довідники з геології Баст та сусідніх планет, а Поль просто насолоджувався відпочинком та своєю дружиною.

Мадлен під час плавання спочатку щодня одягала нове вбрання, дуже ретельно укладала зачіску та підфарбовувалася. Поль дивився на свою красуню дружину з таким захопленням, що Сімі починалося здаватися, що щось у необхідності витрачати так багато часу біля дзеркала є. Тільки через деякий час вона помітила, що жінці набридло щодня наводити на себе ідеальний блиск і вона почала виходити на палубу без макіяжу. Її шкіра вкрилася засмагою та трохи обвітрилася, а волосся вигоріло, але Поль продовжував дивитися на дружину все з тим самим захопленням. «І чи варто було витрачати так багато часу та коштів на наведення краси?» — дивувалася кішка.

Бука ж почав гортати географічні атласи Баст та інших планет. «Географія та подорожі — ось моє покликання! — думав колишній дикун. — А мандрувати морем можна як пасажир». Він став вести щоденник подорожі й докладно писати про всі острови, які експедиція відвідувала. Найбільш повний опис отримав острів, на якому він прожив пів року. Його вирішили назвати островом Робінзона, хоч кошенята хихикали та називали його островом Дикуна.

Експедиція зустрічала на шляху ще кілька островів та архіпелагів, але ті або не підходили за розмірами, або були нецікаві. Кілька разів організовувалися ночівлі на березі. Яхта лише раз потрапляла в короткочасний шторм, а решту часу море було спокійним. З погодою мандрівникам щастило.