Адвокат для Люція

По вулицях Рибограда неквапливо йшов пес, родом із доберманів. Стояв чудовий сонячний день, але прибулець не радів йому. Він невдоволено дивився на дуже велику кількість кішок навколо. Доберман не звик бачити так багато «дармоїдів», як він їх називав про себе, і навіть не підозрював, що це може так дратувати.

Бастіани давно відвикли від виду собак. Кішки з підозрою дивилися на пса, який був набагато більший за них і мав чималу щелепу. Перехожі, які бачили добермана, вважали за краще переходити на інший бік вулиці. Кошенята ховалися від нього за батьків. Одна кішка з малюком у колясці, що з'явилася з-за повороту, навіть зашипіла на добермана і здибила шерсть, правда, відразу ж попросила вибачення.

Єдиним, хто наважився наблизитися до пса, був плямистий кіт-підліток. Він підлетів до добермана на швидкісній дошці, з витріщеними від цікавості очима та притиснутими від страху й власної сміливості вухами. Сміливець швидко сфотографував пса та одразу ж зник за поворотом. Чуйне собаче вухо вловило звідти таку розмову:

— Привіт, Рудику! Це я, Жвавчик! Ти не уявляєш, кого я щойно побачив у нас, у Рибограді! Я все сфотографував і скинув у мережу. Зайди до мене на сторінку. Ти маєш це побачити!

Настрій у пса, якого звали Берик, падав все нижче. Доберман прилетів з Аргосу, де працював адвокатом. Його викликав на допомогу постійний клієнт. На космодромі до аргосця приставили кота-гіда, який мав супроводити його в готель, розповісти про місцеві звичаї та надати доступ до інформації за бастіанським законодавством.У номері, який уже був проплачений клієнтом, як і дорога сюди, на нього чекали матеріали у кримінальній справі Шефа. Той хоч і був котом, але до нього пес не мав жодних претензій. 

А от місцеві жителі аргоському адвокату всі здавалися якимись підозрілими. Вони дивилися на нього з таким страхом, що псові стало здаватися, що вони зробили щось протизаконне. Берік завжди вважав, що кішки мають трохи злодійкуватий і несерйозний вигляд. Зараз він бачив яскраве підтвердження всім своїм підозрам: через паркан у чийсь двір нахабно ліз якийсь товстий рудий кіт. Серед білого дня! На очах у численних свідків! Останні, треба сказати, з байдужістю дивилися на цю картину, що ще більше сердило пса.

Не маючи сил стримати своє обурення від злочину, що відбувається, Берік гавкнув на всю міць свого горла. Це мало приголомшливий ефект: кіт-злочинець з неймовірною швидкістю буквально злетів із паркану на найближче дерево та повис там на самій верхівці, що погойдувалася під його вгодованою тушкою. Шерсть у негідника стала дибки. Всі перехожі завмерли й дивилися на пса в шоку. У деяких із них був розпушений хвіст.

Берік обернувся до гіда та сказав, щоб той викликав поліцію для затримання злочинця. Той дивився на пса скляними від жаху очима і здибленою шерстю. Після повторного прохання, він прийшов до тями та незадоволено прошипів: «Що ви творите! Ви налякали до жаху нашого мера, який ліз до себе додому, і всіх перехожих! Негайно просите вибачення перед поважним котом!».

Тут пес зрозумів свою грубу помилку та почав щиро переживати. Він підійшов до дерева та приніс рудому коту свої найглибші вибачення, але той дивився скляними очима кудись у далечінь, мовчав та явно не збирався злазити. Гід, глядячи на цю картину, порадив псові піти звідси та не лякати мера. Він викликав службу порятунку, оскільки зрозумів, що Фелікс, мер Рибограда, сам із дерева не злізе.

Берік зайшов за ріг і спостерігав під докірливими поглядами перехожих, як рятувальники спиляли верхівку дерева разом із рудим котом. Фелікс ніяк не хотів розтискати пазурі та явно був у стані глибокого шоку. Його так і завантажили разом із верхівкою липи на каталку швидкої допомоги. З-за сусіднього кута все той же нахабний плямистий підліток продовжував фотографувати все, що відбувається. 

Псу було неймовірно соромно. Він повернувся до гіда й сказав, що сплатить усі витрати на лікування потерпілого та виклик рятувальників.

«Тільки приїхав, а вже поніс великі непередбачені витрати», — подумав би якийсь інший адвокат, але не пес з Аргосу. «Тільки приїхав, а вже, не знаючи місцевих правил, завдав шкоди здоров'ю бастіаніна», — журився Берік. Якби можна було час відмотати назад, то він би вчинив інакше.

По дорозі до готелю гід розповів псові, що кішки можуть входити до свого подвір'я не лише через двері, а й через паркан чи гілками дерева. Це нормальна практика, щоб зберігати природну спритність та вміння лазити. Поруч із багатьма будівлями кішки садили дерево рів, яким заходили у потрібне вікно, двері чи балкон. Це стосувалося як приватних будинків, так і адміністративних будівель, готелів, ресторанів, торгових та розважальних комплексів. Дорогою до готелю пес неодноразово бачив підтвердження цим словам.

Пес перерахував гроші за збитки, завдані меру Рибограда. Фелікс, як тільки його вивели з шокового стану, швидко прийшов до тями. Берік відвідав кота у лікарні, як тільки йому дозволили лікарі, і знову попросив вибачення. Фелікс сказав, що прощає його, але пес, дивлячись на фальшиву усмішку мера, здогадався, що в нього тепер на Баст з'явився недоброзичливець. Аргосець поблажливо дивився на сердитого кота та розумів, що той мало чим може зашкодити йому. 

Фелікс же журився, що так зганьбив себе і всіх бастіан таким сильним проявом страху перед собачим гавкотом. Кіт, звичайно ж, бачив раніше собак, але тільки на картинках і в кінофільмах. Там вони здавались такими безпечними. 

Мер зі здриганням згадував той день, коли повертався із роботи та вирішив перелізти через паркан до себе додому. Напередодні лікар дорікав йому з приводу зайвої ваги та порадив більше рухатися. Дорогою додому мер зустрів свого колишнього однокласника, який хвацько перемахнув до себе через паркан. Фелікс вирішив, що може зробити це не гірше. Діставшись насилу до вершини свого паркану, він набирався сил для стрибка вниз і міркував про те, що, напевно, слід починати з ранкових пробіжок, коли пролунав цей жахливий звук. Фелікс і сам не міг сказати, яким чином він опинився на вершині липи. Ніщо на світі не могло його відірвати від дерева та змусити спуститись — унизу стояло чудовисько.