Пограбування банку та пошуки Шефа

Поки поліція ловила піратів, Шеф грабував Котячий банк. Він проник у нього тим самим способом, що й джентльмени удачі в музеї: хлюпнув на стіну кислотою.

Тільки коли Люцій дістався своїх золотих злитків, він виявив, що вночі в банку працює апаратура, яка вимикає всю техніку, в тому числі й робота-навантажувача. Тому дорогоцінний метал довелося тягнути на собі. М'язи кота не були пристосовані для такого навантаження, але він, пихтячи від напруги, старався як міг. Варто було лише винести злитки за периметр банку, як їх перехоплював робот-навантажувач, але все одно Люцію було дуже важко. Часу на це йшло занадто багато.

На ранок кіт зміг завантажити у свій швидкісний катер тільки золото з власною голограмою, зароблене ним у власному казино. Піратські та бастіанські злитки так і залишилися лежати в банку.

«Настав час забиратися звідси, — з тугою подумав кіт-пірат. — Незабаром прокинуться бастіани та побачать робота-навантажувача, який переносить золоті злитки. Жаль залишати тут стільки золота, але через жадібність я можу потрапити в каталажку».

Люцій сів у катер і зрозумів, що летіти йому вже нема куди. Прилади показали, що піратські кораблі залишили орбіту. Люцій зрозумів, що пірати таки провалили пограбування музею.

Кіт посадив свій катер у пустельному місці неподалік Рибограда, а сам на швидкісній дошці полетів у місто. Там він зняв готельний номер та переглянув останні новини. Як він і припускав, піратів було спіймано. Але, як з'ясувалося, одному піратському кораблю вдалося полетіти з Баст, тільки без скарбів.

«Незабаром мене шукатимуть, — подумав Люцій. — Треба придумати, як залишити Баст. Спробую проникнути на космодром у «хамелеоні» й пробратися на космічний корабель, що летить на планету, що знаходиться поблизу системи Одіссей. Звідти переберусь на Аргос. На жаль, кішки навряд чи допустять повторне пограбування банку та музею, але можна ще забрати катер із золотими злитками. Він перебуває у режимі «невидимка» і його так просто не знайти».

Вранці коти помітили, що було пограбовано Котячий банк Баст. Зникли всі золоті злитки з піратських скарбів із голограмою носа невідомого кота. Після допиту спійманих піратів слідчі узнали про роль Шефа у пограбуванні банку. У всі кінці полетіли орієнтування на чорного кота, але таке забарвлення не було рідкістю на планеті кішок.

Коли Василь, голова безпеки Баст, дізнався про затримання піратів і про Шефа, він відразу ж наказав встановити стеження за його батьками та фацеліаніном Карлом. Треба сказати, Василь дуже сумнівався, що Люцій піде до них. Лючія та Димок, батьки Шефа, були доброчесними кішками. До Карла теж не було жодних претензій.

Коли кілька років тому Карл привіз батьків Люція на Баст, глава безпеки планети був шокований від нахабства піратського ватажка. Але причин відмовити фацеліанінам у переїзді не було. До того ж кіт вирішив, що непогано тримати їх під наглядом і, можливо, вдасться спіймати Шефа. Але той нічим не видавав себе. А тепер він пограбував банк і ховається десь на Баст.

Василь зацікавився тим, що з банку викрали зливки з голограмою відбитка носа кота та припустив, що це ніс Шефа. Банківські працівники зберегли її на комп'ютері. Він відправив цю голограму у всі готелі, вокзали та космодроми. Там були встановлені камери, які могли фіксувати котячі та собачі носи.

Шеф і не підозрював, що над його головою згустіли хмари. Він упустив таку важливу деталь. Втім, кіт завжди мав в запасі плани на всі випадки життя.

Камера одного з готелів Рибограду показала збіг зображення носа постояльця з відбитком. Василь почав будувати плани щодо його затримання. Пірат, напевно, був озброєний і міг піднести будь-якої миті різні сюрпризи. Він був непередбачуваний і талановитий. Але це був талант лиходія. Було вирішено виманити його в безлюдне місце, підготовлене для його затримання. Для цього було запрошено дуже відому на Баст особу.

Люцій, як завжди, вийшов увечері з готелю на прогулянку, і тут повз нього пройшла Сама Досконалість. Фантастично красива кішечка з шовковистою шерсткою антрацитового забарвлення, синіми очима та граційною ходою. Шеф одразу впізнав у ній місцеву популярну модель Нефертіті. Він бачив плакати з її зображенням, але й не підозрював, що насправді ця кішечка набагато красивіша. Знаменита модель навіть не повернула свою голову у його бік. Їхні погляди перетнулися лише на секунду, і Люцій пішов слідом за красунею як заворожений. Він ніколи й не думав, що якась кішка, хай навіть така гарна, може так вплинути на нього. Він ішов за нею і не міг відвести своїх очей.

Коли кіт повернув за красунею за черговий поворот, то виявив, що знаходиться в абсолютно пустельному місці, а Нефертіті кудись зникла. Він зробив ще кілька кроків уперед, сподіваючись знайти кішечку, але тут спрацювала пастка й Шеф був щільно обплутаний сіткою. Ватажок піратства не міг дотягнутися до своєї антигравсумочки з лиходійськими інструментами та зброєю. Втім, він і не намагався та при затриманні поводився спокійно.

Люцій був поміщений у камеру, але не зламаний. О ні, він не нарікав, що потрапив у таку просту пастку. На цей випадок у хитрого кота теж було заготовлено план.

— Я вимагаю адвоката! — заявив ватажок піратів слідчим.

Коту запропонували місцевого адвоката, але він заявив, що має свого. Люцій почав наполягати, що він добропорядний громадянин Аргоса й у бастіан немає приводу для його затримання. Він сказав також, що згідно з законами Баст, — ось не дарма він вивчав їх у свою першу поїздку сюди, — має право викликати свого адвоката.