Піратський наліт

У цей час ніким не помічені піратські кораблі вийшли на орбіту Баст. Джентльмени вдачі з обуренням дивилися місцеві передачі та газети про відкриття музею. Вони бачили незліченні багатства, які їх предки накопичували століттями, і їх гніву не було меж. На екранах піратських кораблів сяяло золото та коштовне каміння.

— Це ж кубок швидкого Філа!

— Ця корона вся усипана діамантами!

— Скільки золота, а на Ямайці проблеми з їжею!

— Годі вирячитися на скарби! Вони все одно скоро знову стануть нашими! — перервав розгніваних піратів Шеф. — Режим «невидимка» — це добре, але якщо ми зависнемо тут надовго, то рано чи пізно нас виявлять. Повернути своє нам потрібно найближчими днями.

Довго складати плани захоплення скарбів не довелося: пірати так і рвалися у бій. Але тут Шеф став наполягати на скритності та безкровному розв’язанні проблеми.

— Вночі музей не працює і відвідувачів там немає. Рідкісні перехожі повністю відсутні о третій годині ночі. Ми не зламуватимемо двері або вікна, а просто розчинимо стіну кислотою. Потім винесемо все на наші вантажні катери. Частина піратів вирушить до Котячого банку Баст, а частина — до музею, — розповів Шеф свій план.

Тут пірати всі почали сперечатися, хто куди попрямує. Усі хотіли грабувати музей зі скарбами. Люцій хотів отримати у свої лапи все, та його душа рвалася до банку, де лежали золоті злитки, чесно зароблені їм у казино. Він вирішив взяти з собою лише робота-навантажувача, а решту пустити до музею.

«Якщо щось піде не так, то пірати так нашумлять, що бастіани й не помітять, як я пограбую їхній банк, — думав Люцій. — Тим більше мені не подобається цей золотий кіт: його не було в скарбниці й тягне від нього чимось небезпечним». Хитрий кіт завжди довіряв своїй інтуїції, і вона його жодного разу не підводила. Він сказав Діку та Ріку бути дуже обережними із сумнівною статуєю.

«А якщо у піратів все вийде, то вантажний корабель повністю під моїм контролем, — продовжував розмірковувати Люцій. — Я візьму звідти найцінніші артефакти та втечу на Аргос. Більше мені з піратами не по дорозі. Як тільки скарби опиняться на Ямайці, вони знову намагатимуться позбутися мене. Цінностей, що я залишу, піратам вистачить надовго, і вони мене не переслідуватимуть».

Вночі на площі біля Музею піратських скарбів безшумно приземлився швидкісний катер-невидимка. З нього тихо й непомітно вийшли пірати у «хамелеонах». Вони підійшли до музею із заднього двору, і хлюпнули на стіну кислотою. Частина стіни розчинилася і перед лиходіями відкрився шлях до скарбів. Пірати стали стягувати в купу всі експонати, щоб роботу-навантажувачу було швидше їх вантажити на другий, вантажний катер, що підлетів. Це була вже видима частина операції, але на площі перед музеєм не було жодних перехожих.

Дік і Рік стягли з себе спецкостюми, що їх роблять невидимками, — все одно в стінах музею їх ніхто вже не побачить.

— Оце так! — сказав Рік. — Ціла гора скарбів! — і за звичкою сунув собі за пазуху золотий ланцюг із камінням.

— А це кольє чудово підійде до кольору очей матінки, — сказав Дік і сховав собі в чобіт коштовність тонкої роботи зі смарагдами. — Можливо тоді вона перестане гнобити нас городніми роботами.

Брати дали сигнал іншим піратам і ті приєдналися до них. Коли приїхав робот-навантажувач і почав вантажити цінності на катер, Хитрий Лис та Старий Шу переглянулись.

— Можливо, не варто брати з собою Шефа, а рушити на Ямайку без нього, — спитав Хитрий Лис у старого, і той кивнув.

Майже половина скарбів була вже навантажена на катер, коли Жадібний Клоп, дрібний вертлявий пірат з короткими вусиками, помітив біля самого входу до зали з експонатами золоту статую, що стояла осторонь піратських скарбів.

— Це ж золото та Кристали! — вигукнув він і потяг свої жадібні руки до скульптури мера Рибограда.

— Стій! Шефу ця статуя здавалася підозрілою! — гукнув йому Дік, але було пізно. Клоп, наблизившись до статуї, порушив охоронний периметр. З очей статуї вилетіли два сріблясті промені та підпалили дурню одяг. Відразу спрацювала сигналізація.

А-а-а! Вмираю! — кричав Жадібний Клоп, катаючись по підлозі та прощаючись із життям. Але тут один пірат помітив, що у дурного жаднюги тільки одяг трохи підгорів, а сам він цілий.

— Треба рвати звідси пазурі! — скомандував Рудий Лис. — Ми вже не маємо часу!

У цей час мер міста Фелікс був збуджений тривожним сигналом. Він побачив на екрані піратів, які грабували музей, і тут же повідомив про це поліцію. «Як добре, що я поставив у статуї сигналізацію», — подумав рудий кіт. Бастіани із сумнівом ставилися до думки, що хтось може займатися пограбуваннями на Баст, але мер міста дуже трепетно ​​ставився до своєї дорогоцінної статуї. Тому піратський наліт було виявлено.

Пірати побігли до катерів і побачили, що на площі стоїть лише вантажний катер. Швидкісний катер уже зникав вдалині. Через час, коли пірати вже досягли свого корабля, було виявлено зникнення Діка та Ріка, а також їхнього батька, Суворого Майка. Хитрі пірати втекли першими на швидкісному катері, а потім увели найшвидший корабель-невидимку.

Решті піратів не вдалося залишити Баст. Їхній корабель був підбитий бастіанським лазером і здійснив аварійну посадку, втрачаючи деякі частини. Вантажна секція зі скарбами впала десь у Великому океані. Усіх піратів було затримано поліцією. Усіх, окрім Шефа та тих, хто втік на швидкісному кораблі.