На Ямайці

Після зникнення Шефа та скарбів справи у піратів йшли погано. Планети відмовлялися платити данину. Раби збунтувалися, і піратам довелося дати їм можливість вилетіти з Ямайки, щоб уникнути великого кровопролиття. Скарбниця виявилася майже порожньою. Коштів для життя у піратів стало замало, щоб замінити рабську працю роботами та машинами. Самі пірати не хотіли працювати та вважали сільгоспроботи ганьбою для себе. До Ямайки почав підбиратися голод. Дедалі частіше лунали голоси про повернення кота.

Проблема голоду почала хвилювати всіх піратів, у тому числі й сім'ю Діка та Ріка. Їхній батько, Суворий Майк, заявив, що в рибальстві немає нічого ганебного, оскільки їхні далекі предки ловили для себе рибу, коли розбійничали в морях. Слідом за ним потяглися на водяні простори й інші розумні пірати. А от на землі ніхто не хотів працювати.

Незважаючи на це Маргарет, мати Ріка та Діка, змусила синів взятися за лопати та сапи. Вона почала вирощувати в саду квасолю, кукурудзу, гарбузи. Своїх же синів розсудлива жінка змусила обробити ділянку поряд з будинком, де був великий лужок для відпочинку, і посадити там картоплю.

— У наших умовах можна зібрати з цього місця два чи три врожаї картоплі, — казала Маргарет, батько якої був фермером на іншій планеті.

Однак Рік і Дік, дивлячись на мозолі, що з'явилися на руках, не відчували в собі ніякої тяги до землеробства. Але їхній батько вперше у своєму житті сказав їм: «Слухайте матір!», — і відплив ловити рибу. Тому, коли до них постукав у будинок Великий Білл, поплічник Шефа, вони зраділи йому.

Брати зв'язалися з батьком і розповіли про прибуття зниклого ватажка піратів, який бажає з ним поговорити. Суворий Майк повернувся з плавання раніше, ніж звичайно, і замкнувся надовго з котом у своєму кабінеті. За кілька годин обидва вийшли звідти із задоволеним виглядом.

— Ми повернемо свої скарби та колишню славу! — сказав Майк синам.

Ті одразу підбадьорилися та перестали працювати на городі. Маргарет була дуже незадоволена. Вона сподівалася, що її сини будуть змушені вести чесне життя.

Під час чергових зборів спадкових піратів, на яких вони ніяк не могли домовитися один з одним і тільки сперечалися, Суворий Майк повідомив, що на ньому буде ще одна важлива особа. Потім відчинилися двері й з темряви на піратські збори зловісно подивилися жовті очі — очі Шефа. Пірати притихли та дивилися у них як заворожені.

У зал для зборів поважно пройшов Шеф у супроводі Ріка та Діка. Їхній батько, присутній на зборах, явно не здивувався його появою та провів кота на його звичайне місце, скинувши зі стільця Глухого Дімона.

Потім пірати прийшли до тями й почали лунати вигуки:

— Шеф! Як я радий вас бачити! — казав Хитрий Лис, пірат із рудою шевелюрою.

— Ви вирішили повернутись? — запитував Сутулий Джек.

— З чим завітали? — цікавився Старий Шу.

І тільки Кульгавому Полу вистачило нахабства (або дурості) грубо запитати:

— Шкуро, ти куди подів наші скарби?

Суворий Майк тут же припинив цей виступ проти Шефа, кивнувши своїм синам. Ті одразу ж скрутили Кульгавого Пола.

— Я чув, що ти був одним із тих, хто намовляв піратів виступити проти мене? — спитав його Люцій м'яким проникливим голосом, що навіював жах на всю піратську спільноту.

— Ти так і не відповів на моє запитання. Де знаходяться наші скарби? — Кульгавий Пол і не подумав здавати свої позиції, але відразу пом'якшив тон. — Я лише хотів переконатися, що вони на місці, і зробити ревізію, яка до твоєї появи проводилася кожні два-три роки.

— Я просто знав, що вам не можна довіряти та переховав їх. І, як бачите, недаремно, — тут пірати стали зніяковіло передивлятися, а Люцій, сумно зітхнувши, продовжив. — На жаль, я не можу вам пред'явити їх, оскільки обране мною місце виявилося не дуже надійним і мене обікрали.

Стали лунати крики «Хто посмів?!», «Ти брешеш!», «Що тепер робити?!», «Навіщо тоді прилетів сюди?!». Кіт підняв лапу, закликаючи до мовчання, й всі затихли.

— Це зробили бастіани, і я знаю, де наші скарби. На багато цінних речей я поставив маячки та мітки, за якими їх можна знайти, — продовжив Люцій.

— Але Шефе, ми не можемо потрапити на Баст непоміченими. Наші кораблі зріжуть лазерами, — пролунав чийсь голос.

— Я маю прилади, які допоможуть парі-трійці наших кораблів залишатися непомітними на будь-яких радарах. А ще я закупив спецкостюми-хамелеони, які дозволять вам бути невидимками для очей, камер і тепловізорів.

Пірати радісно зашуміли та стали кричати «Ура Шефу!», «Хай живе Шеф!», «Ми повернемо скарби!».

Кульгавого Пола Шеф наказав тримати у тюремній камері до прильоту з Баст. Доказів зради цього пірата не було, але кіт вирішив підстрахуватися. Інтуїція, як завжди, не підвела Люція. Попередити Баст про майбутній піратський наліт тепер не було кому. Адже після розвалу піратської спільноти всі бастіанські шпигуни повернулися назад, вважаючи, що тепер достатньо залишити на Ямайці одного старого пірата, який працює на кішок.