Обкрадений Шеф

Люцій у черговий раз обернув прибуток від казино в золото й вирішив, що в нього накопичилося дуже багато золотих злитків. Настав час їх відправляти до скарбниці. Він знову вивів на екран свою печеру на астероїді та якийсь час дивився на нього в шоку: там було порожньо. Від цієї картини у кота навіть шерсть стала дибки.

— Як! Цього не може бути! — кричав Люцій, але його персональний комп'ютер продовжував показувати лише порожні стіни.

Тоді він увімкнув перемотування назад знятих камерою подій і побачив злодіїв. Ними виявилися знайомі йому обличчя з Баст: кошенята Пиш і Киш, капітан Поль Мартін, професор Тео та якийсь невідомий чоловік суворого вигляду.

У деяких особливо цінних речах Люцій установив маячки. Тепер він спостерігав, як вони на великій швидкості (надто великій) покидають систему, а потім зникають з екрана. Люцій не сумнівався, де може знайти свої скарби — на Баст.

— Злодії! Негідники! — шаленів кіт. — Я поверну собі свої скарби, де б вони не були!

Найбільше йому було жаль золотих злитків, які він чесно заробив у казино. «Тепер зберігатиму весь прибуток тільки в банку», — гірко думав кіт.

Люцій став дзвонити Великому Біллу. Його та інших своїх поплічників кіт давно вже вивіз на сусідню планету Пенелопу. Він дав вірним йому людям пристойний стартовий капітал зі скарбниці.

Білл на свої гроші відкрив бар у піратському стилі. Там він продавав ром, екзотичні коктейлі та закуски. А ще — розповідав відвідувачам піратські байки. Ті навіть не підозрювали, що власник бару говорить справжні історії, а не вигадку, і були вражені його бурхливою фантазією. Білл був чудовим оповідачем і його історії подобалися відвідувачам. Ці байки раніше полюбляв слухати й Люцій.

Бізнес Білла процвітав, і пірат часто неохоче виходив на зв'язок з Шефом. Втративши вплив кота та суспільства джентльменів удачі, він все частіше замислювався, що хоче залишити піратство. Проте новина про пограбування піратської скарбниці вразила його. Скарби піратів, які збиралися протягом століть, не повинні належати якимось кішкам. Біллу і на думку не спадало, що всі ці цінності Шеф давно вважає своєю власністю.

— Білл! Нас пограбували бастіани! Вони вкрали наші скарби! — говорив Шеф. — Потрібно негайно збирати команду та летіти на Баст, щоб повернути їх.

— Добре, Шефе, але це буде моя остання справа. Я вирішив покінчити з піратством. Мені подобається на Пенелопі, — відповів Білл і пішов збирати команду, але багато колишніх піратів стали вести чесне життя і не збиралися повертатися до минулого.

Тодор, що захопився вирощуванням екзотичних рослин і постачав Біллу рідкісні плоди, нацькував на нього сторожові кущі. Ці гарні кущі-хижаки мали надзвичайно гострі колючки, зачатки розуму та за наказом господаря обвивали небажаного гостя колючими гілками. Вириватися з них було і болісно, ​​і марно.

— Іди звідси й більше не з'являйся! Я нічого не хочу чути про піратів! — сказав йому Тодор і відпустив.

— Нікого немає вдома й не буде! — заявив йому Орест, коли Білл постукав йому у двері.

— Хто ви такий? Я вас не знаю, — зробив круглі очі Ян. 

У кінці дня Великий Білл почував себе, як вичавлена ​​губка. Він повідомив невтішні вісті Шефу. Люція не здивував такий стан справ. Він і сам все рідше згадував про піратство та захоплення світу. Що не кажи, а життя в спокої та достатку розслаблює, налаштовує на миролюбний лад.

А ще — йому все частіше почала снитися Баст. Його батьки вже переїхали туди, але Люцій не мав можливості відвідувати їх, боячись викриття. Він тільки писав їм листи, без вказівки зворотної адреси, але вони йшли туди довго.

Крадіжка скарбів виштовхнула кота із сонного життя Аргоса і він розвинув бурхливу діяльність. Люцій вирішив повернутися на Ямайку і там набрати піратську команду для захоплення скарбів. Він мав намір летіти до піратів на своєму новому кораблі з режимом «невидимка», а також закупив кілька десятків спецкостюмів типу «Хамелеон», що дозволяють бути невидимим оку в будь-яких обставинах. А ще кіт віз туди обладнання для пари кораблів та кількох катерів, щоб вони теж були невидимі для радарів та ока.

Шеф не збирався захоплювати Баст, а хотів лише повернути свої скарби. Щоправда, якщо поруч із його цінностями будуть коштовності Баст, він прихопить і їх. Якась частина залишиться у піратів, а найціннішу частину скарбів він збирався привласнити собі. Він завантажить її на свій надшвидкісний корабель і направить його не на Ямайку, а зовсім в інший бік. У піратів не буде шансів наздогнати його. Оскільки в них залишиться частина цінностей, вони не будуть його старанно шукати. Він навіть вигадав пафосну промову, яку скаже їм під час втечі: «Ви мене вже зрадили один раз, коли хотіли скинути. Другого шансу у вас не буде!».